В Українському католицькому університеті відбулась церемонія вручення нагороди «Світло Справедливості».
Лауреатами нагороди стали Аліна Михайлова — офіцер ЗСУ, волонтерка, засновниця та керівниця медичної служби «Ульф» батальйону «Вовки Да Вінчі», та Катерина Прокопенко — громадська діячка та волонтерка, керівниця ГО «Асоціація родин захисників “Азовсталі”».
Церемонія вручення нагороди «Світло Справедливості» відбулась 19 січня 2024 р. у Центрі Шептицького УКУ. За словами організаторів, цього року, під час повномасштабного російського вторгнення, Капітула нагороди акцентувала увагу на тих, хто виявив відданість та героїзм, захищаючи й рятуючи життя інших.
У своєму слові президент УКУ, митрополит Філадельфійської архієпархії УГКЦ у США Борис Ґудзяк наголосив, що сьогодні в Україні відбувається титанічна баталія за життя. «Число Героїв, які віддали свої життя, захищаючи життя інших, відоме лише Господеві… Цього року нагорода “Світла справедливості” звертає увагу на тих, хто своєю поставою, дією, жертовністю не дозволяє, щоби смерть згасила життя. Коли смерть чигає, коли є найбільша небезпека для людини, — так важливо мати когось, хто тебе рятує, хто продовжує Божий намір: щоб людина жила».
За словами проректора УКУ Мирослава Мариновича, цього року Капітула вирішила вшанувати тих, кого можна назвати рятівниками, бо вони — найвищі євангелізатори. «Для пояснення цього я дозволю собі перефразувати один стих із Євангелія від Матея: “Я був у полоні/лежав поранений на полі бою, і ви прийшли до Мене”. Такий крок має найбільшу моральну вартість».
Мирослав Маринович наголошує, що члени Капітули не могли вшанувати нагородою усіх рятівників: на щастя, таких в Україні багато! Тож лауреатами стали люди-символи, які представляють організації і тих, хто займається порятунком інших. «На жаль, в Україні стає більше тих, кого треба рятувати. Є ті, кого врятувати вже неможливо, бо вони заплатили життям за своє громадянське свідчення», — додав правозахисник. Присутні вшанували пам’ять полеглих на війні хвилиною мовчання.
Представляючи лауреатку Аліну Михайлову, владика Борис подякував їй за служіння й приклад: «За те, що ви у своєму житті, зазнавши найболючіших втрат, не опускаєте рук, а своїми руками рятуєте інших».
Аліна Михайлова, офіцер ЗСУ, волонтерка, засновниця та керівниця медичної служби «Ульф» батальйону «Вовки Да Вінчі», студентка УКУ
Аліна Михайлова зазначила, що для неї велика честь — отримати нагороду в стінах рідного університету, до навчання в якому вона хоче повернутися після перемоги. «У моєму житті є дуже багато відповідальності: перед людьми, які свого часу повірили в мене; перед людьми, яких я пообіцяла рятувати; перед бійцями мого батальйону. Часто запитують, що мене тримає. Насамперед це люди, які віддали життя за свою країну; цінності, якими наповнена ця нагорода теж. Як казав Степан Бандера, “наша боротьба є конечною”. Бажаю кожному з нас здобути перемогу: над внутрішньою боротьбою — і нашу спільну».
Представляючи лауреатку Катерину Прокопенко, Мирослав Маринович зазначив: серед полонених, над звільненням яких працювала Катерина, є і його родич — Арсеній Федосюк із 12‑ї бригади спецпризначення «Азов». «Вшановуючи пані Катерину, ми водночас вшановуємо і всіх її колег, бо вони заслужили на вдячність нашого народу», — наголосив правозахисник.
Катерина Прокопенко під час церемонії сказала: це нагорода для всіх жінок, які борються за повернення своїх чоловіків із полону.
Катерина Прокопенко, громадська діячка та волонтерка, керівниця ГО «Асоціація родин захисників “Азовсталі”»
«До повномасштабної війни, завдяки нашим захисникам на фронті, у нас усіх була можливість займатись саморозвитком, шукати себе. З повномасштабним вторгненням життя змінилося. Я зіткнулась із медійністю — мені ніяково виступати, але я повинна говорити. В російському полоні перебувають понад півтори тисячі захисників Маріуполя. Вони — під страшними тортурами. Міжнародні організації здаються бездіяльними, ми не бачимо реакції на свідчення тортур, на теракт в Оленівці. Залишається єдине: нам, родичам, боротися за наших хлопців. Ми щотижня разом зі родинами військовополоненими Маріупольського гарнізону організовуємо маніфести по всій Україні. Якщо маєте змогу — організовуйтесь і ви, допомагайте нам. Коли військові вийдуть із полону і побачать, скільки ми разом зробили, — для них це буде важливо, бо росіяни їм навʼязують, що тут в Україні вони не потрібні. Живі повинні боротися за полеглих, здорові — за поранених, а вільні — за полонених. Свободу всім захисникам України, які в полоні, свободу усім захисникам “Азовсталі” та Маріуполя!» — закликала Катерина Прокопенко.
Організатором Церемонії вручення нагороди «Світло Справедливості» є Інститут лідерства та управління УКУ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
