Колись я відчував дискомфорт через марійну побожність, — зізнається італійський письменник і публіцист Вітторіо Мессорі.
Відомий католицький діяч також розповідає історію рабина і його жінки, які вимолили дитину під час паломництва до марійного санктуарію.
Про свою віру публіцист розповів для журналу «Famiglia Cristiana».
«Не завжди так було, — каже Вітторіо Мессорі про свою побожність до Матері Спасителя. — У християнстві мене захоплювало насамперед Боже Слово, Ісус, потім — Його євхаристійна присутність, літургія. Богородиця залишалася ‘на другому плані’. Природа мого раціонального підходу була, схоже, більше протестантською, ніж католицькою; тож підкреслювання ролі Марії в ділі спасіння я вважав за перебільшення».
Мессорі пояснює, що зростав як невіруюча особистість і таким було його оточення. Після навернення він спершу мав проблеми з молитвами до Діви Марії.
«Я відчував дискомфорт через різні форми побожності, пов’язані з марійним культом. Я відкидав їх як сентименталізм. Однак я капітулював — бо, можу засвідчити, до чарівності Марії ніхто не може залишитися байдужим», — каже письменник. Мадонна, додає він, захоплює собою численних людей, навіть і некатоликів та неправославних:
«Мало хто знає, що у Великій Британії місцями культу, які найчастіше відвідують англіканці, є католицькі храми, присвячені Діві Марії, такі як Святий Дім Богородиці з Волсінгема у Норфолку. Але Марія також викликає і велике зворушення у тих мусульман, хто шанує Її як добру матір Пророка. Те саме відбувається і в юдеїв».
Вітторіо Мессорі з дружиною, Розанною Брікетті (померла 2022 р.). Фото: Famiglia Cristiana
Мессорі наводить історію юдейського подружжя, яке дочекалося дитини завдяки заступництву Божої Матері. Письменник познайомився з ними, коли після виходу книжки «Гіпотези про Ісуса» його запросили до Єрусалима. Там комісія рабинів розпитувала його про концепції стосовно єврейського народу, вміщені в цій публікації. Як розповідає Мессорі, один із впливових рабинів представив йому свого сина. Цей рабин чудом вижив у концтаборі, подібно як і жінка, з якою він потім одружився. Обоє були переконані, що дітей не матимуть, бо під час перебування в концтаборі жінку сильно скалічили.
«Їхній приятель, християнин, австріяк за національністю, запросив їх, щоби з довірою приїхали до санктуарію в П’єтральбі, — розповідає Мессорі. — Він їх запевнив, що в цьому місці Мадонна подолала багато випадків безпліддя».
Рабин із дружиною поїхали до П’єтральби, і незабаром після цього виявилося, що жінка завагітніла. Здивований цією історією, письменник запитав рабина, чому він вирішив податися до санктуарію іншої релігії та просити про допомогу в Діви Марії.
«Вона не могла підвести наші надії і зробила нам послугу, як єврейка євреям», — напівжартома відповів рабин.
Вітторіо Мессорі каже, що з огляду на його захват Божою Матір’ю дехто його називає «Мадоннаро».
«Марія приваблює нас надією, якою Вона вся наповнена. Коли хтось у біді, то завжди дзвонить мамі. Це роблять діти; це роблять солдати на полі бою; це роблять люди похилого віку, які залишилися самі в укриттях. А Мадонна — це Матір, яку дав нам Ісус Розп’ятий. Матір, яка дає нам життя у вірі, дивиться на нас, підносить із падінь, супроводжує нас, оберігає. І я сподіваюся, що Вона вийде мені назустріч, коли настане моя година», — каже письменник.
Цього року в квітні йому сповниться вже 83 роки. На католицизм Вітторіо Мессорі навернувся у 23 роки. Став публіцистом і автором численних католицьких книжок, зокрема — книги-інтерв’ю з кардиналом Йозефом Ратцінґером «Рапорт про стан віри» та з Йоаном Павлом ІІ — «Переступити поріг надії». Його найновіша книжка, «Чудо» („Il miracolo”), є результатом розслідування у справі подій 1640 року, коли в іспанського селянина, великого шанувальника Богородиці, відросла відрубана нога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
