Свята Жанна д’Арк славиться своєю непохитною вірою та військовою доблестю. Однак її особистість має ще один аспект, про який мало хто говорить: вона була неймовірно вправною вершницею.
Медієвіст Скотт Меннінг наводить історичні докази, що між лютим 1429 і груднем 1430 року Жанна здолала 3000 миль (майже 5000 км) верхи. Це був надзвичайний подвиг для середньовічного воїна — не кажучи вже про дівчину-підлітка. Під час сфабрикованого проти Жанни судового процесу серед звинувачень була і верхова їзда — як приклад «нежіночої» поведінки.
Перші свідчення про Жанну-вершницю сягають корінням січня 1429 року — тоді вона зустрілася з герцогом Лотарингським Карлом ІІ. Очевидець стверджує, що герцог подарував їй вороного коня, на якому вона вирушила у Шинон на зустріч із королем Франції. Ця подорож довжиною у 270 миль (понад 430 км) тривала 11 днів, до того ж Жанна з її супутниками мусили подорожувати ночами, щоб уникати ворогів.
«Здібності Жанни д’Арк були вражаючими зокрема й тим, як швидко вона опанувала мистецтво верхової їзди, — розповідає Меннінг. — Більшість лицарів і сквайрів того часу навчалися їздити верхи з ранньої юності. Однак немає жодних доказів того, що родина Жанни мала коней. Найдавніші відомі свідчення про те, що вона їздила верхи, стосуються періоду, коли їй було 17 років. Вона долала великі дистанції у повних обладунках, а також несла свій штандарт, брала участь у лицарських змаганнях, йшла в атаку та їздила верхи пораненою».
Меннінг також розповідає про певні події, які стосуються облоги Орлеана:
«Жанна їхала маршем, маневрувала у збудженому натовпі, виїздила на захист флангу військ, переправлялася через річку човном разом зі своїм конем, була поранена і їздила верхи, маючи рану від стріли. Але на цьому її розуміння коней не закінчується. У листі від 8 червня 1429 року розповідається, як двоє братів-дворян були вражені, ставши свідком того, як Жанна приборкала великого чорного коня, що не давав себе осідлати. Вона наказала відвести коня до хреста перед церквою і там сіла на нього верхи — кінь же стояв нерухомо, ніби прив’язаний».
Медієвіст стверджує, що під час військової кампанії Жанна рідко спішувалася — і це позначилося на її тілі. Під час перебування у полоні її піддали принизливому огляду, щоб перевірити її цноту — і водночас виявили характерні для вершників виразки від постійного сидіння у сідлі, які можуть перерости в абсцеси, якщо їх не лікувати. Про ці виразки стало відомо приблизно через сім місяців після її поневолення, а це означало, що вони досі повністю не зажили.
Цікаво, що немає жодних записів чи свідчень про те, щоб Жанна нарікала на біль — що говорить про нетипові для середньостатистичного солдата витривалість і терпеливість.
До своєї смерті у Руані свята Жанна д’Арк проїхала верхи майже п’ять тисяч кілометрів. Однак її образ як діви-вершниці залишився увічненим у картинах, скульптурі, кіно і літературі.
За матеріалами Medievalists.net
фінансово.
Щиро дякуємо!
