В інтерв’ю для італійського часопису «Corriere della sera» Державний секретар Святого Престолу ділиться думками про висловлювання Папи Франциска, що пролунали під час розмови з журналістом швейцарського каналу RSI.
Пропонуємо вашій увазі переклад інтерв’ю, яке Джан Ґвідо Веккі зробив із кардиналом П’єтро Пароліном. У публікації, що побачила світ 12 березня 2024 р. на шпальтах італійського часопису «Corriere della Sera», один із найближчих співробітників Папи говорить про те, що той мав на увазі під час розмови з журналістом швейцарського італомовного каналу RSI.
— Еміненціє, здається очевидним, що Папа закликає до переговорів, а не до капітуляції. Але навіщо звертатися лише до однієї сторони — до України, а не до Росії? І говорити про «поразку» того, хто зазнав агресії, як причину для переговорів. Чи це не є контпродуктивним?
— Як нагадував директор ватиканської пресслужби (цитуючи слова Святішого Отця, сказані 25 лютого), заклик Папи полягає в тому, «щоб утворилися передумови для дипломатичного вирішення в пошуках справедливого й тривалого миру». В цьому сенсі є очевидним, що створення таких передумов це завдання не лише однієї сторони, але обох, і першою умовою, як мені здається, є припинення агресії.
Не треба забувати про контекст. У цьому випадку до Папи звернулися із запитанням, відповідаючи на яке, він говорив про переговори, зокрема, про «мужність переговорів», що ніколи не є капітуляцією. Святий Престол дотримується цієї лінії та не перестає закликати до «припинення вогню» — а припинити вогонь повинні передусім агресори, — а далі до відкритості на переговори. Святіший Отець пояснює, що вести переговори — це прояв не слабкості, а сили. Це не капітуляція, а відвага. І каже нам, що ми повинні більше зважати на людські життя, на сотні тисяч людських життів, які були принесені в жертву під час цієї війни в серці Європи. Це слова, які є дійсними як для України, і так само для Святої Землі й інших війн, які вмивають світ кров’ю.
— Чи є ще можливості досягнути дипломатичного розв’язання?
— Оскільки йдеться про рішення, що залежать від людської волі, то завжди залишається можливість дійти до дипломатичного рішення. Війна, розв’язана проти України, не є наслідком неконтрольованого стихійного лиха, але лише людської свободи; й та сама людська воля, яка викликала цю трагедію, має також можливість і відповідальність зробити кроки, щоби припинити її та відкрити шлях до дипломатичного розв’язання.
— Чи Святий Престол занепокоєний ескалацією? Ви самі про це говорили, кажучи, що гіпотеза про залучення країн Заходу «лякає».
— Святий Престол занепокоєний загрозою розширення війни. Посилення конфлікту, спалах нових збройних зіткнень, гонка переозброєння в цьому сенсі є драматичними й тривожними сигналами. Розширення війни означає нові страждання, нове горе, нові жертви, нові руйнування, що додаються до тих, які український народ — особливо діти, жінки, похилі віком цивільні — відчувають на собі, платячи надто високу ціну цієї несправедливої війни.
— Папа Франциск говорив також про ізраїльсько-палестинський конфлікт, нагадуючи про «відповідальність» протиборчих сторін. Що спільного між цими двома ситуаціями?
— Спільним в обох ситуаціях, без сумніву, є той факт, що вони небезпечно вийшли за будь‑які прийнятні межі, що не вдається знайти вирішення, що вони відбиваються на інших країнах і що неможливо знайти розв’язання без серйозних переговорів. Мене непокоїть ненависть, яку вони породжують. Чи такі глибокі рани зможуть колись затягнутися?
— Залишаючись при темі ескалації: Папа не раз згадував про небезпеку ядерного конфлікту, що «достатньо якогось інциденту». Чи в цьому полягає головне побоювання Святого Престолу? «Інцидент», як те, що трапилося в Сараєво 1914 року?
— Загроза фатального ядерного «розвитку» не є неможливою. Досить поглянути на регулярність, із якою деякі владні представники вдаються до такої погрози. Я можу лише сподіватися, що це стратегічна пропаганда, а не «попередження» про щось насправді можливе. Що стосується «головного побоювання» Святого Престолу, то я вважаю, що воно радше полягає в тому, що різні учасники цієї трагічної ситуації можуть ще більше замкнуться на власних інтересах, не роблячи того, що вони можуть зробити для досягнення справедливого і стабільного миру.
Нагадаємо, що Папа Франциск в інтерв’ю швейцарському телерадіоканалу RSI закликав до перемовин з агресором у війні, яку розв’язала росія в Україні. Керівник пресслужби Ватикану Маттео Бруні пояснив, що Папа мав намір «закликати до припинення вогню та відновити сміливість переговорів», але не мав на увазі капітуляцію.
Голова Конференції єпископату РКЦ в Україні єпископ Віталій Скомаровський вбачає в цій інформаційній хвилі спробу «розколоти наше суспільство інформаційною війною». Єпископ Павло Гончарук, ординарій Харківсько-Запорізький, який найбільше знає, що таке війна і нищення, сказав, що в Україні «нема тих, хто закликає здатися». Єпископ Київсько-Житомирської дієцезії РКЦ Віталій Кривицький зазначив, що сама тема про «білий прапор» була запропонована Папі журналістом, це не його власні слова.
Президент України Зеленський також прокоментував слова понтифіка. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій оприлюднила заяву щодо слів Папи.
Голова МЗС наголосив, що «Україна не підійматиме інших прапорів». Генсек НАТО Єнс Столтенберг підтвердив для всього світу, що «капітуляція — це не мир». Німецький Бундестаг порадив путіну спустити свій прапор — «символ смерті й сатани».
Єпископи Постійного Синоду УГКЦ виступили із заявою: українці не можуть припинити захищатися, бо капітуляція означатиме їхню смерть. Надзвичайний і Повноважний посол України у Ватикані зазначив, що розмовлятиме з Франциском найближчими днями, зокрема про «неприйнятні для України» форми, у яких Папа висловлює свої побажання шукати миру.
У зв’язку з висловлюваннями Папи Апостольського Нунція в Україні запросили до МЗС.