Санктуарій Та’Піну на Мальті знаний не всім; але кожному, хто тут побуває, розкажуть історію про те, що там побував і там молився святий Йоан Павло ІІ, який був переконаний, що заступництво Мадонни з Та’Піну врятувало його життя у 1990‑му році.
На острів Ґоцо ми пливемо близько пів години поромом із портової Чіркевви, що на півночі Мальти. Це другий за розмірами острів Мальтійського архіпелагу. Він неповних 14 з половиною кілометрів завдовжки. Санктуарій Богородиці з Та’Піну стоїть у менш населеній, північно-західній частині, і велично здіймається на тлі узгір’їв та сільськогосподарських угідь. Серце консекрованого 13 грудня 1991 року храму — маленька капличка з чудотворним образом Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, авторства Бартоломео Амадео Перуджіно, 1619 року створення.
— Капличка — оригінал; колись ми думали, що вона тут існувала ще до 1545 року, але знайшли нові документи, які кажуть, що вона була вже 1402 року. Що цікаво, культ Внебовзяття Пресвятої Діви тут існував за багато століть до проголошення догмату, — каже о. Жерар Буаг’яр, хранитель санктуарію.
Завдяки чудесам і зціленням, які тут відбувалися від початку існування каплиці, сюди стали приходити цілі натовпи паломників. 1932 року папа Пій ХІ підніс храм до рівня Меншої базиліки. «Санктуарій дуже популярний на острові, також серед самих мешканців Мальти; чимало хто саме сюди відбуває свої перші паломництва, приїжджаючи на Ґоцо», — додає хранитель.
Під час візиту на Мальту, в травні 1990 року, Папа Войтила відслужив Святу Месу на майдані перед базилікою. Увійшов в історію його жест, коли папа наклав німб із 12‑ма золотими зірками на голову Мадонни з Та’Піну. Цим він започаткував традицію відвідин мальтійського санктуарію Наступниками св. Петра. Під час подорожі на Мальту 2010 року папа Бенедикт XVI подарував Діві з Та’Піну золоту троянду. Такий самий дар склав Матері Божій і Папа Франциск під час відвідин санктуарію в Ґоцо (Ґаудеші) два роки тому.
— Збереглося чимало пам’яток візиту св. Йоана Павла ІІ до нашого санктуарію: таких як орнат, Месал, келих, — перелічує хранитель. — Найважливішою з пам’яток є свідчення про врятування життя.
Отець Жерар показує намальований на полотні образ — подячний дар — із папським літаком, що летить над Ґоцо. На образі видно напис: «Коли 1 вересня 1990 року літак папи Йоана Павла ІІ, що прямував до Танзанії, наблизився до Мальти, було виявлено технічну неполадку, що загрожувала катастрофою. Пілотові вдалося опанувати ситуацію і посадити літак на Мальті. Після молитви Папа сказав: Мадонна з Та’Піну нас уберегла».
У санктуарії є кілька приміщень із вотивними дарами. «Їх сотні», — каже хранитель. Справляють враження фотографії дітей — випрошених чи зцілених за заступництвом Марії. «Є традиція, що батьки приносять своїх дітей після народження до санктуарію, щоби ввірити їх опіці Мадонни з Та’Піну», — пояснює священник. На стінах висять вота, що свідчать про тілесні зцілення, образи з розповідями історій врятування місцевих рибалок; один із них засвідчує історію охоронця Олівера Говарда, який дякує Мадонні, що вивела його 1 вересня 2001 року з вежі Всесвітнього торгового центру якраз перед тим, як у неї влетів літак терориста-самогубці й вона впала.
«Найбільші чудеса бачимо ми, священники, бо ж діються вони під час сповіді. В нашому санктуарії відбувається багато сповідей і численні навернення, навіть після 40, 50 років віддалення від Бога… Дехто приходить сюди в пошуках останньої дошки порятунку — і знаходить мир. Я пам’ятаю артистку, що приїхала з Німеччини, помилуватися орнаментами ручного різьблення в нашому санктуарії, — а їх є 1800 різних. Ми познайомилися, коли вона виходила з каплиці чудотворного образу вся у сльозах. Вхопила мене за руку і запитала: ‘Отче, що там у тій каплиці? Коли я туди увійшла, з мене полилися сльози, — але то були не сльози смутку, тільки радості’. Вона не вірила в Бога, була атеїсткою. Сказала, що як повернеться до Німеччини, то хоче знайти священника, який би її приготував до хрещення».
Яке послання плине з цього місця? — запитала я в отця-хранителя. «Його нам залишила сама Богородиця. 22 червня 1993 року одна селянка на ім’я Кармні Гріма, проходячи обік каплички близько 10‑ї ранку по дорозі на своє поле, почула жіночий голос: ‘Ejja.., ejja…, ejja’ — що мальтійською означає ‘йди сюди, підійди’. Гріма увійшла всередину каплички, побачила, що там порожньо, стала навколішки. І коли вона перебувала в тиші, знову почула жіночий голос, що кликав. Матір Бога попросила її тричі помолитися ‘Радуйся, Маріє’. Схожий досвід мав побожний сусід селянки, Франческо Портеллі, якого Марія попросила помолитися до Ран Ісуса. Мати Франческо, яка помирала в ті дні, за заступництвом Діви була чудесно зцілена. Звістка про ці події швидко розійшлася околицею. Об’явлення дослідив місцевий єпископ. Капличку почали відвідувати дедалі численніші прочани. І це триває донині», — сказав хранитель. І пояснив: найпершим важливим є прийти і слухати.
«Ми живемо в суспільстві, яке втратило тишу, а тільки в тиші можна почути голос Бога, так як його почули прості селяни Кармні і Франческо. Тому ми не дозволяємо паломникам тут голосно молитися перед чудотворним образом. Для нас важливо навчити людей молитися в тиші, оскільки лише в тиші нашого серця ми можемо знайти справжні стосунки з Христом», — пояснює священник.
— Недавно на поблизькому узгір’ї ми також відкрили пустельню, до якої може прийти кожен, хто потребує відпочинку від галасу міста, — каже о. Жерар. — А другим посланням, яке тут залишила Матір Божа, є прохання, скероване до Франческо: нести хрест. Це наш шлях до неба. Тому перед нашим санктуарієм, подібно як у Лурді чи Фатімі, є Хресна Дорога.
Переклад CREDO за: Агата Слюсарчик, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
