Катехизм Католицької Церкви говорить: «П’ята Заповідь забороняє добровільне знищення людського життя. Оскільки кожна війна приносить горе і несправедливість, Церква наполегливо заохочує кожного молитися і діяти, щоб Божа Доброта звільнила нас від стародавнього рабства війни. Кожен громадянин та кожен, хто при владі, покликані працювати, щоб уникнути воєн» (ККЦ 2307-2308).
Разом із тим Церква допускає, що «доки існуватиме небезпека війни і не буде компетентної міжнародної влади, наділеної достатніми силами, доти не можна відмовити урядам, після вичерпання всіх можливостей мирного врегулювання, права на законний захист» (ККЦ 2308).
Це складне питання, з яким Церква має справу протягом століть. У різні часи було багато святих чоловіків і жінок, яким доводилося розпізнавати, яким має бути найкращий спосіб дій перед обличчям збройного конфлікту.
Ось четверо таких святих, які вирішили бути маяком світла серед війни, обравши військову службу.
Читайте також: Християни і зброя
1.Свята Жанна д’Арк
Ще з дитинства Жанна чула голоси святого Михаїла, святої Катерини Александрійської і святої Маргарити Антіохійської, які наказували їй «бути доброю» і «йти до церкви». Однак, коли вона подорослішала, ці голоси скерували її у бік запеклої війни між Францією та Англією. Вони сказали їй, що вона має допомогти Карлу VII закріпити свій трон у Реймсі і навіть повести французькі армії в бій.
Прийнявши цю місію, Жанна вигнала з військового табору аморальних осіб, — повій, азартних гравців та інших, — що відволікали занепалу духом армію, і закликала солдатів піти на сповідь і відвідати Месу. Лідерство і поради Жанни допомогли французам здобути ключові перемоги у війні. На чолі війська чи під час битв вона несла лише знамено із ініціалами імен Ісуса та Марії, не торкаючись меча.
Читайте також: Свята справедливої перемоги: що потрібно знати про Жанну д’Арк?
2.Святий Маврикій
У III столітті Маврикій отримав підвищення у військовому званні до лідера фіванського легіону римської армії, взявши під командування понад 6000 солдатів. За деякими даними, весь його легіон складався з християнських воїнів.
Коли легіон покликали на допомогу імператору Максиміану в наступі на Галлію, солдатам наказали приносити жертви римським поганським богам. Хоча Маврикій і його люди присягнули на вірність Риму, вони відмовилися поклонятися ідолам. Максиміан спочатку намагався залякати їх, вбивши кожного десятого солдата. Це не спрацювало, і зрештою імператор вирішив убити весь легіон за непокору його наказам. Маврикій і його товариші по зброї були вірні Христу до кінця.
3.Блаженний Руперт Майєр
У 1914 році під час Першої світової війни отець Майєр вступив до німецької армії капеланом-добровольцем. Після служби у військовому госпіталі Майєр попросив відправити його на лінію фронту, щоб духовно опікуватися солдатами у бою.
Отець Майєр повзав по землі від солдата до солдата, уділяючи Таїнства та пропонуючи розраду в розпал кровопролиття. Під час обстрілу йому відірвало ногу гранатою, і тоді його почали називати «кульгавим священником». У 1915 році Німеччина нагородила Майєра «Залізним хрестом» за хоробрість — він став першим капеланом, удостоєним такої честі.
Коли Гітлер прийшов до влади, Маєр почав проповідував проти його огидної діяльності. Гестапо спробувало залякати священника, щоб змусити його мовчати. Це його не зупинило, і за це він кілька разів потрапляв до в’язниці, а потім у концтабір. Він помер вже після війни, відправляючи Месу у День усіх святих.
4.Слуга Божий Еміль Капаун
Отець Капаун був капеланом армії США в 1944 році. Його направили до Бірманського театру воєнних дій, щоб служити солдатам в Індії. Після короткої відстрочки у 1950 році отця Капауна призначили на служіння до Японії, а згодом — капеланом солдатів, що брали участь у Корейській війні.
Під час війни отець Капаун здобув репутацію неймовірно хороброго душпастиря, що служив солдатам у розпал битви. Під час битви при Унсані він вирішив залишитися з пораненими, замість того, щоб рятувати себе, і потрапив у полон.
Полонених змусили йти пішки до табору у лютий мороз, і отець Капаун ніс на собі своїх поранених товаришів і заохочував інших робити те саме. Протягом семи місяців ув’язнення він героїчно служив іншим в’язням, незалежно від їхньої раси, кольору шкіри чи віросповідання, даючи їм допомогу та надію тоді, коли вони цього найбільше потребували.
Отець Капаун був посмертно нагороджений Почесною медаллю у 2013 році, і зараз триває його канонізаційний процес. Наразі він носить титул «Слуга Божий».
фінансово.
Щиро дякуємо!
