На шпальтах ватиканського часопису «L’Osservatore Romano» вийшло друком свідчення про гуманітарну допомогу, яку мешканцям регіонів України, наближених до фронту, італійські та польські благодійники надають стараннями італійського місіонера о. Луки Бовіо та польського священника Лешека Крижі.
Від Херсона до Харкова і міста Донбасу. Це лише деякі з етапів 14 поїздок в Україну, які здійснив отець Лука Бовіо зі Згромадження Місіонерів Божої Матері Утішительки, національний секретар Папської місіонерської спілки в Польщі. Про священника родом із Мілана, який сьогодні живе в Лом’янках поблизу Варшави, розповідає один із нещодавніх випусків ватиканського часопису, повідомляє Vatican News.
Отець Лука від 2008 року перебуває на місії в Польщі. Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, він разом зі своєю спільнотою (що має дім у передмісті Варшави) долучився до допомоги українським біженцям. У співпраці з місцевою парафією місіонери знайшли прихисток для понад 2 тисяч людей. Пізніше, коли прийняття біженців вже стало менш нагальним питанням, отець Бовіо разом із польським священником о. Лешеком Крижею вирішив особисто возити допомогу в Україну.
Дон Лука і о. Лешек привезли генератори капуцинам у Дніпрі. Фото з архіву Vatican News
Чергова поїздка
Три тижні тому відбулась остання з черги поїздка місіонера та його співробітників в Україну. «Ми розпочали свою поїздку з Харкова, другого за величиною міста країни, на крайньому сході, в декількох кілометрах від кордону з росією, і звідти поїхали на Донбас. Ми відвідали такі міста, як Слов’янськ і Краматорськ, які вже понад десять років перебувають на лінії фронту, — бо треба пам’ятати, що війна на Донбасі почалася ще в 2014 році», — просвічує італійців ватиканське видання.
Це території, на яких «тривають бойові дії, не видно шляхів до вирішення ані навіть значного поступу; позиції заморожені». Отець Лука зазначає, що поки ще літо, але вже зараз починають думати про зиму.
«Влітку ті, у кого є клаптик землі, примудряються виростити трохи зелені, помідорів, овочів, і це допомагає задовольнити повсякденні потреби. Взимку це неможливо», — пояснює місіонер. Тому його та співробітників зусилля не припиняються.
Дон Лука Бовіо з працівниками “Карітас-Спес” у Харкові, 2023 р.
Підтримка херсонців
Поряд з о. Лукою — о. Лешек Крижа, польський священник, і Ріка Ізотава, уродженка Луганська, яка сьогодні мешкає у Варшаві. Тоді як сьогодні основна увага прикута до того, що відбувається на півночі, в розмові з журналістами «L’Osservatore Romano» отець Бовіо скеровує погляд на Херсон, розташований на півдні, де після деокупації ситуація залишається важкою.
«У місті, побудованому на західному березі Дніпра, — розповідає він, — ми були кілька разів, і нашою контактною особою там є отець Максим [Падлевський], настоятель єдиної римо-католицької парафії в місті. Йому ми надсилаємо допомогу, яку збираємо в Польщі та Італії завдяки мережі благодійників. А потім виїжджаємо на місце і разом проводимо час за роздаванням цієї допомоги. Херсон залишається містом, яке постійно бомбардують, вдень і вночі, бо окупована територія починається на протилежному березі річки, Дніпро є “природним кордоном” війни».
У місті та околицях, за словами італійського місіонера, залишилися переважно старі й ті, хто з різних причин не може залишити цю небезпечну місцевість. І ці люди дуже залежні від допомоги, бо торгівля обмежена кількома годинами вранці з огляду на комендантські години та відсутність праці. Отець Лука зазначає: місіонери привозять речі першої необхідності, медикаменти й медичне спорядження, а також засоби для знезараження води, що дуже актуальне після катастрофи, викликаної знищенням каховської дамби, та електрогенератори.
Добро сильніше від зла, хоч і не здіймає галасу
У Лом’янках — передмісті Варшави з населенням близько 30 тисяч жителів, надзвичайна ситуація, пов’язана з першими місяцями повномасштабної війни в Україні, минула. Але саме з пережитого досвіду місцева громада, яка у 2022 році прийняла 2 тисячі біженців, гостивши їх у сімʼях і чернечих спільнотах, черпає сили, щоб і далі свідчити солідарність.
«Це люди, які були змушені втікати, маючи мало впевненості в завтрашньому дн: дружини, які залишили своїх чоловіків на фронті, вдови, маленькі діти, травмовані війною, а ще раніше — ковідом. Втеча від війни означає втечу без чіткого плану, куди йти. Все залежить від людей, яких зустрічаєш», — сказав отець Лука, висловивши впевненість у тому, що «добро сильніше за зло, навіть якщо воно не таке яскраве, не таке галасливе».
фінансово.
Щиро дякуємо!
