«Він знайшов дівчину», — подумали батьки й брат, побачивши, який Педро щасливий. Здивувалися, коли він сказав, що дівчини не буде ніколи. Не менш здивована була однокурсниця, коли запропонувала зустрітися, а Педро відмовився і пояснив, що віддав своє життя Богу.
21-річний Педро Баллестер був нумерарієм Opus Dei. Дієцезія Солфорд нині розглядає можливість почати процес його беатифікації.
У нього був англійський характер — про це писав о.Хорхе Боронат, який особисто знав Педро Баллестера. Молодий іспанець виріс у Великій Британії і, хоча планував поїхати на батьківщину навчатися, поводився скоріше як жителі Островів. Йому не була до вподоби іспанська експресивність.
Батьки Педро були іспанцями. Вони познайомились у Великій Британії, де обоє працювали. Народили трьох синів: крім Педро, який народився 1996 року, ще були Карлос і Хав’єр.
Мати і батько хлопців були (і залишаються) членами Opus Dei. Вони виховували своїх дітей відповідно до цієї формації. З 14‑ти років Педро відвідував молодіжний клуб у центрі Greygarth Works у Манчестері. Він був там щосуботи. Зустрічався з однолітками, навчався і постійно спілкувався зі священником. Багато часу проводив у молитві. Почав займатися волонтерством, допомагаючи дітям із бідних районів у навчанні.
Сам Педро Баллестер був зразковим учнем. 2014 року закінчив середню школу з найвищими оцінками з іспанської мови, математики, хімії, фізики та вищої математики. Тоді він іще думав про військову службу. Навчився стріляти з рушниці.
Юнак був дуже товариським. Його друзі почувались у нього як у себе вдома (також і коли зазирали в холодильник). До квартири Баллестерів приходили люди, яким Педро хотів допомогти: наприклад, хлопчик, на кілька років молодший, якого молодий Баллестер запросив, побачивши, що малому нема з ким гратися. При цьому сам він дотримувався принципу, що краще залишитись самому, ніж бути в поганій компанії. Тому Педро поривав неналежні контакти — наприклад, одразу пішов із дня народження друга, де молодь почала курити марихуану.
Рання зрілість
Іще підлітком Педро Баллестер вирішив присвятити своє життя Богові. 1‑го травня 2013 року він приєднався до Opus Dei як нумерарій. Це означало, що він житиме в осередку Діла і дотримуватиметься безшлюбності, при цьому працюючи (в його випадку це означало вивчення хімічної інженерії в Імперському коледжі Лондона).
«Коли він уперше розповів мені про своє покликання — пам’ятаю, я подумав, що він знайшов дівчину! — пізніше згадував Карлос, брат Педро. — Я помітив, що останніми місяцями він став набагато щасливішим. Тому, коли він сказав: ‘Карлосе, я маю тобі дещо сказати’, — я припустив, що він із кимось зустрічається. Виявилося, що він закохався: знайшов Христа як нумерарій Opus Dei».
Педро серйозно поставився до свого покликання. Коли одна з дівчат, яка разом із ним відвідувала заняття з катехизації під час підготовки до Миропомазання, запропонувала йому зустріч, він негайно відмовився. «Я віддав своє життя Богу», — пояснив він, на її подив.
Якби ти помер сьогодні, чи потрапив би на небеса?
У грудні 2014 року, всього після одного семестру навчання в коледжі, Педро почав відчувати сильний біль у спині. Йому поставили діагноз — рак органів малого тазу, на пізній стадії. Через це юнакові довелося перервати навчання і повернутись до Манчестера, щоби пройти лікування і бути ближче до батьків. Проте за короткий час навчання в Імперському коледжі він здобув повагу однолітків і вчителів.
Від січня 2015 року по січень 2018 року Педро постійно проходив лікування, переважно в лікарні Крісті в Манчестері, але також недовго в Гейдельберзі, у Німеччині. Йому призначили хіміотерапію. Він втратив волосся і схуд на 20 кг. Педро сприйняв свою хворобу з дивовижним спокоєм. У його нотатках із реколекцій — у яких він брав участь, мірою змоги, — читаємо:
«Ти потрібен Богу зараз, і ти маєш змінитися зараз. — Ти не знаєш, коли помреш».
«Якби ти помер сьогодні — як думаєш, ти потрапив би на небеса?»
«Треба вчитися і дотримуватися вимог та умертвінь із любові до Бога».
«Ми повинні бути корисними знаряддями для Бога».
«Щоб розвиваотися в університетському апостольстві, треба навчатися і давати приклад».
«Ми повинні щодня робити іспит сумління».
«Користуйся блокнотом, а мобільник майже не використовуй».
«Ходи до сповіді частіше».
«Час — це слава».
«Нам доведеться розрахуватись за втрачений час».
Справи гостей
Лікування, здавалося, було успішним. Педро навіть зміг зустрітися з Папою Франциском. Однак незабаром рак повернувся зі ще більшою силою. Відтоді Педро майже постійно відчував сильний біль, який намагався жертвувати Богові, єднаючись із Розп’ятим.
У 2017 році Педро навперемін лежав у лікарнях Крісті та Грейгарт. До його палати постійно приходили місцеві мешканці та студенти. Педро майже завжди мав компанію, і йому це подобалося. Він любив говорити про різне, також і про свої великі захоплення: риболовлю та близькосхідну політику. Він любив смачненьке — хоча здоров’я не завжди дозволяло йому їсти. Також хлопець цікавився справами своїх гостей.
Педро Баллестер помер рано вранці 13 січня 2018 року після трьох років страждань. Відійшов в оточенні своїх батьків, братів з Opus Deі та кількох друзів, які молилися при ньому. На похорон 21‑річного юнака прийшли понад 500 чоловік. Самих лиш священників у співслужінні було 40 осіб.
Щаслива людина
Через пів року Манчестерський університет посмертно надав Педро Баллестеру ступінь магістра інженерії. Це сталася вперше в історії Манчестерського факультету хімічної інженерії. Солфордська дієцезія розглядає можливість розпочати беатифікацію Педро.
Він був би щонайменше третім вихованцем Opus Dei, хто може бути винесений до слави вівтаря. Найбільш просунутим є процес Алексії Гонсалес-Баррос, яка померла 1985 року, проживши всього 14 років. Алексія не належала до Діла, але її батьки були пов’язані з Opus Dei. Щодо Алексії Папа вже підписав декрет про визнання героїчності її чеснот. Отож надалі потрібне чудо, вимолене за заступництвом маленької іспанки. Своєю чергою, в Римі триває процес її співвітчизниці Марти Обрегон, яка загинула 1992 року, захищаючи цнотливість. Марта належала до неокатехуменальної спільноти, але її батьки є членами Opus Dei і багато років відправляли її до молодіжного клубу, де дівчина навчалася й отримувала духовну формацію.
***
Менш ніж за місяць до смерті Педро Баллестера група молодих членів Opus Dei відвідала його в лікарні. Після спільної зустрічі він хотів поговорити з кожним окремо. Потім виявилося, що він кожного з друзів заохочував до вірності й витривалості у покликанні. Він запитав одного: «Ти щасливий?» Той відповів: «Так, а ти?»
Педро, який мав за плечима три роки болю, безнадійної боротьби з хворобою і усвідомлював, що незабаром помре, відповів: «Я ніколи не був щасливішим».
Переклад CREDO за: Якуб Яловічор, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
