Ми — католики, маємо католицьке вінчання, у нас немає фізичних перешкод, але на цей час ми не хочемо мати дітей. Чи зміниться це в майбутньому? — не знаємо. Чи це погано про нас свідчить? Чи це саме по собі погане?
Подружжя і сім’я — питання, з яких майже кожен здатен висловитися. Бо кожен походить із сім’ї, тому має свій досвід. Багато хто вирішує закласти свою родину. Отож майже автоматично у свідомості зринають «анекдотичні докази» в дискусіях, а особисті переконання виходять на перший план.
Однак якщо — заради цього тексту — ми би спробували ненадовго відсунути власні розумування і спробували поглянути на те, що Церква говорить про шлюб, — можливо, це би виявилося цінною інтелектуальною вправою.
Бог хотів шлюбу
Зі сторінок Святого Письма (як Старого, так і Нового Завіту) ми дізнаємося, що Бог є творцем шлюбу. У Старому Завіті шлюб фігурує як союз. У Новому йдеться про стосунки Христа з Церквою. На основі цих двох образів будується все богослов’я шлюбу та сім’ї.
У вченні Католицької Церкви (у православ’ї також) основоположним фактом щодо шлюбу є його сакраментальність. Для порівняння: у протестантів шлюб не є таїнством.
Окрім сакраментальності, можна виділити чотири характеристики подружжя: єдність, нерозривність, плідність і святість. Це основні якості, без яких шлюбу немає.
Що вони означають?
1.Єдність
Єдність виражає подвійну істину. З одного боку, вказує на моногамний характер стосунків, а з іншого — підкреслює їх тип: це стосунки між чоловіком та жінкою. Саме тут створюється унікальний зв’язок — спільнота: communio personarum. Сопричастя осіб — це сопричастя тіла і духа, а не тільки тіла чи тільки духа.
Єдність також несе в собі есхатологічний зміст, про який ми часто забуваємо — а може, й не чули про нього. Святий Августин писав, що символ шлюбу з однією дружиною за життя земного означає майбутню єдність усіх нас, підпорядкованих Богу, в одному Небесному Царстві.
2.Нерозривність
Нерозривність випливає зі зв’язку Христа з Церквою. Це не похідна від якогось закону чи принципу, а результат ставлення, яке Христос виявив на хресті. І саме християнський шлюб має відкрити світові якість цих стосунків та їхнє значення.
Іншими словами: люди, дивлячись на чийсь сакраментальний шлюб, повинні мати можливість побачити, яку любов Христос має до своєї Церкви. Стосунки пари відображають те, що сталося у Велику П’ятницю.
3.Плідність
Плідність у своєму першому сенсі стосується народження й виховання потомства, що є суто біологічною функцією. Від створення світу Бог наказав людям розмножуватися, населяти землю і вказав, що людині недобре бути одній. У своєму вченні Церква завжди представляла потомство як дар.
Однак багато подружжів з різних причин фізично не можуть народжувати дітей; тому плідність варто розуміти ширше — в психіно-духовному аспекті. Душпастирська конституція «Gaudium et spes» наголошує на тому, що плідність це не єдина мета подружжя і що воно триває, зберігаючи свою нерозривність, навіть тоді, коли не дає потомства.
Отці Собору вказували на інший тип цієї мети — не тільки прокреативний. Його можна описати як мету персоналістську. Це дарування любові, сприйняте як благо подружжя.
4.Святість
Остаточним атрибутом шлюбу є святість. Вона теж стосується двох вимірів. Передусім, це sanctum. Сакраментальний шлюб залишає незгладимий слід на подружжі: відтепер вони не можуть спасатися поодинці. Вони спасаються як спільнота, як пара. Вони покликані свідчити про Божу любов на взірець любові у Пресвятій Трійці. Їхнє завдання – освячувати одне одного.
Друге розуміння святості подружжя — sacrum. Це означає безумовну непорушність шлюбу. Ніхто не може в нього втрутитися. Папа Франциск навіть сказав про нерозривну винятковість цього зв’язку.
Діти в шлюбі
Перш ніж наречені уділять одне одному Таїнство шлюбу, священник веде з ними діалог, який у звичайній літургійній формулі виглядає так:
Священник: Від імені Церкви я запитую вас про рішення. Н. і Н., чи ви бажаєте взяти шлюб добровільно і без будь-якого примусу?
Наречений і наречена: Бажаємо.
Священник: Чи бажаєте ви тривати в цих стосунках у хворобі і здоров’ї, в щасті і в горі, до кінця свого життя?
Наречений і наречена: Бажаємо.
Священник: Чи бажаєте ви з любов’ю прийняти і по‑католицьки виховати потомство, яке вам дасть Бог?
Наречений і наречена: Бажаємо.
Неважко помітити, що в цьому діалозі є питання про прийняття потомства. Отож якщо хтось (навіть тільки один із заручених) виключає можливість мати дітей — він або вона принципово відкидає католицьке бачення шлюбу та сім’ї.
Крім того, беручи до уваги факт, що плідність є суттєвою ознакою шлюбу, можна стверджувати, що відмова від плідності в її біологічному вимірі може призвести до недійсності шлюбу.
Зріле рішення
Одна справа — розпізнати правильний час для зачаття, співпрацювати з благодаттю, використовувати дар розуму й розпізнавати відповідні умови для зручного моменту зачаття дитини; але зовсім інша справа — свідомо (іноді навіть навмисне) закриватися від прийняття потомства.
Ключову роль тут виконує розпізнання, користування добре сформованою совістю і прийняття зрілих рішень. Людина співпрацює з Богом у переказуванні життя і має право з важливих причин (Павло VI в енцикліці «Humanae vitae» пише про «слушні причини») відкласти момент зачаття; але свідома бездітність у шлюбі як рішення і позиція не відповідає Божому плану.
Під час уділення Таїнства шлюбу священник також виголошує особливу заступницьку молитву: «Пам’ятай, Боже, про молодих [Н.] і [Н.]. Ти привів їх до дня весілля; дай їм насолоджуватися жаданим потомством, і в своїй доброті даруй їм довгі роки життя». У католицькому баченні шлюбу потомство є бажаним і жаданим.
Ми не хочемо мати дітей…
Теоретичне і теологічне бачення — це зазвичай одна справа, а життя — інша. Однак це не означає, що треба змінити це бачення й адаптувати його під своє життя! Просто коли ми знаємо, як ідуть справи, то можемо перевірити, наскільки ми далекі від ідеалу. А також будемо знати, куди скерувати погляд, щоб повернутися.
Варто пам’ятати, що оскільки шлюб є таїнством, то з ним пов’язані благодаті. Бог, з’єднуючи подружжя нерозривним і непорушним зв’язком, хоче щедро обдарувати молодят усім необхідним. А якщо деякі подружжя принципово виключають можливість мати дітей — може, їм варто себе серйозно запитати про причини такого рішення?
Чому вони обоє вирішили виключити зі своїх стосунків, із любові, яку дарують одне одному, можливість нового життя? То як вони насправді розуміють функції та цілі шлюбу? Якими є їхні стосунки з Богом? Чому вони обрали сакраментальний шлюб, якщо не погоджуються з його принципами?
Якщо вони приймають це рішення вже в ході існування подружжя — варто запитати, що змінилося. Звідки взялося таке рішення? Можливо, перешкоди, які здаються непереборними, можна усунути? Може, варто поговорити про це з кимось близьким, із мудрим товаришем?
Переклад CREDO за: Агата Руйнер, Aleteia