Напередодні відкриття другої сесії Синоду про синодальність Папа Франциск заявив, що Католицька Церква має спершу визнати свої гріхи і попросити прощення, перш ніж зможе заслужити довіру у виконанні місії, дорученій Христом Його Церкві.
«Гріх — це завжди рана у стосунках; наших стосунках з Богом, з нашими братами і сестрами», — сказав він під час покаянної літургії, яка відбулася у базиліці Святого Петра в присутності понад 500 осіб.
«Як ми можемо бути гідними довіри у місії, якщо ми не розпізнаємо і не визнаємо своїх помилок і не схиляємося, щоб зцілити рани, завдані нашими гріхами?» — запитав Папа.
Під час вечірнього покаяння єпископи, монахи та миряни ділилися свідченнями і визнавали гріхи, скоєні проти неповнолітніх, мігрантів, жертв війни та бідності, довкілля, корінних народів, жінок і синодальності.
Нагадаємо, що раніше кардинал Герхард Мюллер, колишній префект Конгрегації віровчення, розкритикував цей «новий перелік гріхів», сказавши, що це звучить «як чек-ліст ідеології пробудження [woke] та гендеру, з певними стараннями замаскованої під християнство».
Після кожного з десяти свідчень, зачитаних вголос під час літургії, лунало молитовне прохання про прощення.
1.«Гріхи проти миру»
«Я прошу вибачення в Бога Отця, відчуваючи сором за брак мужності, необхідної для пошуку миру між людьми та народами, визнаючи кожне людське життя в усіх його фазах, — сказав кардинал Освальд Грасіас з Мумбаї (Індія). — Щоб укласти мир, потрібна сміливість. Скажіть “так” зустрічі і “ні сутичці; “так” відповідним домовленостям і “ні” провокаціям».
Сестра Діма Фаяд поділилася своїм свідченням про гріхи проти миру, свідком яких вона стала на своїй батьківщині у Сирії.
«Насправді війні часто вдається виявити нашу найгіршу сторону. Це проливає світло на егоїзм, насильство та жадібність, — сказала вона. — Однак це також може виявити в нас найкраще: здатність протистояти, об’єднуватися в солідарності та не піддаватися ненависті».
2.«Гріхи зловживань»
Лоуренс, південноафриканський мирянин, який у дитинстві постраждав від сексуального насильства, сказав, що відсутність прозорості та підзвітності з боку церковної влади порушила довіру тих, хто вижив, і ускладнила його та їхній шлях до зцілення.
«Протягом десятиліть звинувачення ігнорували, приховували або розглядали внутрішньо, замість того, щоб повідомляти про них владу, — сказав він. — Ця відсутність підзвітності не тільки дозволила кривдникам продовжувати свою діяльність, а й підірвала довіру, яку багато хто колись виявляв до цієї установи».
Кардинал Шон О’Меллі з Бостона, колишній голова Папської комісії з питань захисту неповнолітніх, попросив прощення за тих, хто «користувався станом рукоположеного служіння і богопосвяченого життя» для вчинення гріхів проти дітей.
«Скільки сорому і болю я відчуваю, розглядаючи питання про сексуальне насильство над неповнолітніми і вразливими особами, — сказав він. — Зловживання, які вкрали невинність і осквернили святість слабких і безпорадних».
3.«Гріхи проти мігрантів»
Сара Ваттероні, співробітниця фундації «La Fondazione Migrantes» у Тоскані (Італія), ділилася своїми свідченнями, стоячи поруч із Соланж, мігранткою з Кот-д’Івуару.
«Середземне море вважається найнебезпечнішим міграційним шляхом у світі, тому що тут щодня гине у середньому шість людей, — сказала вона. — Це схоже на жорстоку гру долі, глядачами якої виступаємо ми всі, бо все, що ми можемо зробити, це чекати на березі тих, хто виживе».
4.«Гріхи проти творіння, проти корінного населення»
Кардинал Майкл Черні, префект Дикастерію інтегрального розвитку людини, попросив прощення за гріхи проти довкілля та корінного населення.
«Я прошу вибачення і відчуваю сором за те, що ми, вірні, зробили, щоб перетворити творіння із саду на пустелю, — заявив він. — Я прошу вибачення і відчуваю сором за те, що ми не визнаємо прав та гідності кожної людини, дискримінуючи й експлуатуючи її. Я маю на увазі, зокрема, корінні народи і той час, коли ми були співучасниками систем, які сприяли рабству і колоніалізму».
5.«Гріхи проти жінок, сім’ї, молоді»
Кардинал Кевін Фаррелл, префект Дикастерію у справах мирян, сім’ї та життя, попросив прощення у Бога від імені всіх людей у Церкві, що не змогли визнати чи захистити гідність жінок, яких експлуатували і робили «німими або підлеглими».
Фаррелл також попросив вибачення від імені Церкви за ті часи, коли вона судила і засуджувала «слабкість і рани сім’ї», крадучи у молодших поколінь надію і любов і не підтримуючи їхній розвиток і таланти.
6.«Гріхи проти бідності»
Кардинал Крістобаль Лопес Ромеро з Рабату (Марокко), висловив сором за те, що члени Церкви відвернулися від бідних, особливо за священнослужителів, які «прикрашають себе біля вівтаря дорогоцінностями, крадучи хліб у голодних».
«Я прошу вибачення і відчуваю сором за інертність, яка віддаляє нас від прийняття покликання бути бідною Церквою для бідних», — сказав він.
7.«Гріхи доктрини, що використовується як камені для кидання»
«Я прошу вибачення, відчуваючи сором за весь той час, коли ми давали доктринальне виправдання нелюдському ставленню», — сказав кардинал Віктор Мануель Фернандес, префект Дикастерію віровчення.
За словами Фернандеса, багато пастирів, «яким було довірене завдання утверджувати братів і сестер у вірі, не змогли зберегти і запропонувати Євангеліє як живе джерело вічної новизни».
8.«Гріхи проти синодальності; брак слухання, спілкування та участі всіх»
У світлі великого розмаїття, яке спостерігається в Католицькій Церкві, кардинал Крістоф Шенборн з Відня (Австрія) говорив про перешкоди, які заважають «розбудові справді синодальної і симфонічної Церкви».
«Я прошу вибачення і відчуваю сором за те, що ми перетворили авторитет на владу, придушуємо плюралізм, не слухаємо людей, ускладнюючи братам і сестрам участь у місії Церкви», — сказав він.
фінансово.
Щиро дякуємо!
