10 речей про святого Луку, які варто знати й розповідати іншим

18 жовтня — свято апостола Луки, автора одного з синоптичних Євангелій і Діянь апостолів, а також іконописця, лікаря і покровителя м’ясників.

Ким був цей видатний послідовник Христа, і що ми насправді про нього знаємо? Ось десять речей, які варто знати кожному католику, щоб ділитися з іншими.

1.Хто він такий?

Святого Луку називають на ім’я у трьох уривках Святого Письма:

—у Посланні до Колосян святий Павло пише: Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас» (Кол 4, 14).

—у Посланні до Тимотея він же пише: «Один Лука зо мною. Візьми Марка й приведи з собою, бо він мені потрібний для служби» (2Тим 4, 11).

—у Посланні до Филимона він зазначає: «Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі, Марко, Аристарх, Димас і Лука — мої співробітники» (Фил 23-24).

Оскільки Павло пише про Луку у різних посланнях, можна зробити висновок, що він був його частим супутником. Він також брав участь у місіонерській праці Павла, оскільки належить до числа його «співробітників».

Той факт, що Павло у своєму останньому листі пише «один Лука зо мною», свідчить, що він був особливо близьким і вірним його супутником.

Зрештою, згадка про Луку як про «любого лікаря» вказує на те, що його «офіційною роботою» була медична практика.

Читайте також: Чому символ святого Луки — віл або телець?

2.Які книги Святого Письма написав Лука?

Ранньохристиянська традиція (ІІ ст.) визначає Луку як автора третього Євангелія і Діянь апостолів. Можливо, він також брав участь у складанні деяких листів, що приписуються святому Павлу. Але навіть якщо він написав лише дві книги, це все одно робить його автором більшої частини Нового Завіту: Євангеліє від Луки і Діяння разом становлять майже 38 000 слів, що складає 24% від усього Нового Завіту.

3.Що особливого у Євангелії від Луки?

Євангеліє від Луки — одне з трьох синоптичних Євангелій, що означає, що воно багато в чому перегукується з Євангеліями від Матея і Марка. Якби Євангелія від Луки не було, ми все одно мали би значну частину історії життя Ісуса, яку донесли б до нас Матей, Марк і Йоан. Проте є певні речі, записані лише у Луки.

До них належать, зокрема, такі:

—Передбачення народження Йоана Хрестителя (1, 5-25);

—Передбачення народження Ісуса (1, 26-38);

—Відвідини Єлизавети Марією (1, 39-56);

—Народження Йоана Хрестителя (1, 57-80);

—Обрізання і представлення Ісуса (2, 21-40);

—Віднайдення Ісуса у храмі (2, 41-52);

—Воскресіння юнака з Наїну (7, 11—17);

—Місія Сімдесяти (10, 1-20);

—Добрий самарянин (10, 29-37);

—«Марія вибрала кращу частку» (10, 38-42);

—Приятель опівночі (11, 5-8);

—Притча про багатого дурня (12, 13-21);

—Притча про загублену монету (15, 8-10);

—Притча про блудного сина (15, 11-32);

—Притча про кмітливого управителя (16, 1-8);

—Багач і Лазар (16, 19-31);

—Зцілення десяти прокажених (17, 11-19);

—Притча про наполегливу вдову (18, 1-8);

—Притча про фарисея і митаря (18, 9-14);

—Вечеря із Закхеєм (19, 1-10);

—Хто має вважатися за більшого? (22, 24-32);

—Ісус перед Іродом Антипою (23, 6-12);

Якби ці історії не були записані в Євангелії від Луки, ми би не знали про них, бо більше вони не описані ніде у Новому Завіті.

4.Звідки Лука брав інформацію для свого Євангелія?

На початку свого Євангелія Лука пише: «Тому, що багато хто брався скласти оповідання про речі, які сталися між нами, як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами Слова, вирішив і я, вивідавши про все докладно від початків, тобі написати за порядком» (Лк 1, 1-3).

Посилання Луки на євангельські події, які передували йому, і заувага, що він «докладно» вивідав усе від початків, щоб скласти власну розповідь, дає змогу припустити, що Лука користувався письмовими джерелами, щоб здобути певну інформацію. 

З огляду на схожість з іншими синоптичними Євангеліями, цілком імовірно, що він використовував одне з них, або й обидва.

Він також каже, що черпав інформацію від «наочних свідків й слуг Слова». Одним із опитаних очевидців, ймовірно, була сама Діва Марія. Лука подає розповідь про дитинство таким чином, ніби натякає, що Марія була джерелом більшості або всієї інформації була Вона сама.

Одним зі «служителів слова», ймовірно, був апостол Павло. На це, зокрема, вказує той факт, що слова встановлення Євхаристії у Євангелії від Луки (Лк 22, 19-20) дуже схожі на формулу, використану святим Павлом (1Кор 11, 24-25), і набагато менше — на формулу, записану у Матея і Марка. Ймовірно, він скористався формулою святого Павла, бо часто чув, як Павло відправляє Месу, і це була для нього найвідоміша версія.

Особа, що була водночас очевидцем і служителем Слова, це святий Петро. Є вагомі підстави вважати, що святий Петро був одним із джерел інформації для Діянь апостолів, і якщо Лука розпитував його для цієї книги, то логічно, що він зробив це і для написання свого Євангелія.

Читайте також: 10 унікальних особливостей Євангелія від Луки

5.Чим важливі Діяння апостолів?

Діяння охоплюють найдавнішу історію Церкви після земного служіння Ісуса: з 33 по 60 роки. Без Діянь ми змогли би зробити деякі висновки про цей період із листів у Новому Завіті (наприклад, що у містах, куди були надіслані листи, існували церкви; про кілька подій із життя Павла тощо).

Однак в інших питаннях щодо цього періоду ми були би абсолютними невігласами. Лука зробив нам величезну послугу, коли не зупинився наприкінці свого Євангелія, а продовжив записувати історію ранньої Церкви після смерті та воскресіння Ісуса. Він незмірно збагатив наші знання про цей період.

6.Звідки Лука брав інформацію для Діянь?

Як і у випадку з Євангелієм, Лука, ймовірно, отримав інформацію для Діянь як із письмових джерел, так і бесідуючи з очевидцями і служителями Слова.

Він також сам був свідком багатьох подій. На це вказують уривки з Діянь, де автор послуговується займенником «ми», говорячи, що «ми» зробили і куди «ми» пішли. Це свідчить, що автор був особисто присутній під час цих подій.

Таких уривків є чотири:

—Діян 16, 10-17;

—Діян 20, 5-15;

—Діян 21, 1-18;

—Діян 27, 1-28.

Письмове джерело, яким, ймовірно, користувався Лука, — це щоденник подорожей Павла. Можливо, Лука й сам був автором цього щоденника, хоча, його міг вести хтось інший із оточення Павла.

Є також три особи, які, ймовірно, були основними джерелами інформації для книги:

—Петро (Діян 1-6 і 9-12);

—апостол Филип (Діян 8);

—Павло (Діян 9, 11 і 13-28).

Уривки з «ми» вказують, що Лука часто мав доступ до Павла, і також відомо, що він мав доступ до Филипа і Петра. 

Він міг спілкуватися з Петром протягом двох років, коли Павло перебував під домашнім арештом у Римі, де також служив Петро. Він мав доступ до Филипа протягом двох років, коли Павло перебував під вартою у Кесарії Приморській, де жив Филип.

7.Коли були написані Євангеліє від Луки та Діяння апостолів?

Вони були написані як супутні твори і присвячені одній людині (Теофілу). Таким чином, вони, ймовірно, писалися одночасно.

Оскільки Діяння раптово обриваються на 60 році, до того, як Павло мав постати перед кесарем, це, ймовірно, час, коли вони були закінчені. І Євангеліє, і Діяння, ймовірно, були написані у Римі протягом 59-60 років.

8.Чи був Лука співавтором послань Павла?

Лука ніколи не згадується як один із співавторів Павла, але Павло часто користувався послугами секретарів, коли складав свої листи. Таким секретарям, відомим як amanuenses, можна було доручити написати лист від імені іншої особи, ґрунтуючись на наданих цією особою тезах.

Зокрема, перебуваючи у в’язниці, Павло міг користуватися допомогою Луки, і дехто відзначає подібність між стилем Луки та деяких послань, які приписуються Павлу, зокрема пастирських листів (листи до Тимофія, Тита).

Слова Павла «Один Лука зо мною» (2 Тим 4, 11) можуть вказувати, що Лука був писарем, який писав цього листа. Багато хто також відзначає подібність між стилем Послання до євреїв і стилем Луки, що робить його кандидатом на авторство.

9.Лука був євреєм чи язичником?

Хоча дехто вказує на Луку як на єврея, зазвичай вважають, що він був язичником. Однією з причин є те, що у Посланні до Колосян він згадується окремо від «обрізаних»: «Вітає вас Аристарх, товариш мій у неволі, і Марко, небіж Варнави, — про нього маєте вказівки, — прийміть його, як до вас прийде; та Ісус, названий Юст. Вони, ті єдині з обрізаних — мої співробітники для царства Божого […]. Вітає вас Лука, любий лікар, та Димас (Кол 4, 10-14).

10.Що Отці Церкви говорять про Луку?

Неможливо коротко описати слова Отців Церкви, але як приклад — ось що писав про Луку святий Єронім у своєму «Житті видатних мужів»:

«Лука, лікар з Антіохії, як свідчать його твори, не був бездарним у грецькій мові.

Як прибічник апостола Павла і його товариш у подорожі, він написав Євангеліє, про яке той самий Павло каже: “Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять” і до Колосян: “Вітає вас Лука, любий лікар” (Кол 4, 14), а Тимофію: ”Один Лука зо мною” (2 Тим 4, 11).

Він також написав ще один чудовий том, якому дав назву “Діяння апостолів”, — історію, яка охоплює другий рік перебування Павла у Римі, тобто четвертий рік Нерона, з якого ми дізнаємося, що книга була складена і випущена у тому самому місті […].

Він був похований у Константинополі, куди у двадцятий рік правління Констанція були перенесені його кістки разом із останками апостола Андрія».

Переклад CREDO за: National Catholic Register