До молитовної ініціативи «Мільйон дітей молиться Розарій за мир у всьому світі» долучилися зокрема діти з греко-католицької парафії святого Миколая в Харкові.
«На жаль, усіх цих дітей можна назвати дітьми війни, бо вони постійно чують обстріли», — зазначає в інтерв’ю для Vatican News сестра Олексія Погранична зі Згромадження Святого Йосифа Обручника, яка здійснює своє служіння при цій парафії.
У п’ятницю 18 жовтня 2024 року до молитви дітей, які беруть участь в ініціативі «Мільйон дітей молиться Розарій», приєдналися голоси маленьких харків’ян. Попри свій юний вік, ці діти добре знають, що означає війна: це страх померти, це втрата одного а чи обох батьків, або братів, сестер, дідусів і бабусь; сум за рідною домівкою, друзями, домашніми тваринами, які залишилися після евакуації; це неможливість відвідувати школу та ще багато іншого. Вони бо живуть в одному з тих міст, які найбільше страждають від російських обстрілів.
Про цю молитовну ініціативу, промоутером якої є Папська фундація «Допомога Церкві в потребі», нагадав Святіший Отець після недільної молитви «Ангел Господній» 13 жовтня. Він подякував дітям, які беруть участь у цій молитві, закликав приєднуватися до них і ввіряти заступництву Богородиці «мученицьку Україну, М’янму, Судан та інші народи, що страждають від війни та всіх форм насильства і злиднів».
«У цій молитві на вервиці ми разом із нашими дітьми молимося за мир в усьому світі і, зокрема, за мир у нашій країні», — зазначила с.Олексія, яка здійснює своє служіння в Харкові при греко-католицькому соборі св.Миколая. «Діти, які моляться Розарій, — це ті діти, які приходять до нашого храму на катехитичні заняття. В нас є діти, починаючи від чотирьох рочків і завершуючи підлітками. В цій молитві взяла участь навіть дівчинка, яка ще не має і двох років, але вона була чемна, сиділа з вервичкою, молилася. Ми молимося цей Розарій, бо направду і ми, і діти, і всі люди, які живуть в Україні, хочемо миру і перемоги, і спокійного життя».
Сестра Олексія підкреслює, що дітям, підліткам та молоді в Харкові дуже бракує школи та можливості бути разом. Через близькість до лінії фронту навчання у школах та вишах відбувається онлайн. Двічі на тиждень у греко-католицькому катедральному соборі сестри св.Йосифа організовують зустрічі для дітей та підлітків, під час яких не лише навчають їх істин віри, але передусім стараються створити простір для гри, спілкування, творчої діяльності.
«Ви знаєте, на жаль, всіх цих дітей, які зараз живуть у Харкові та області, можна назвати дітьми війни, — каже сестра Олексія, — бо вони постійно чують обстріли. Ось минулої неділі на заняття прийшла дівчинка, і коли я щось розповідала дітям, вона раптом каже: “Почекай, я тобі скажу, що сталося в суботу”. Минулої суботи були обстріли, і в будинку навпроти був приліт. Я перервала свою розповідь, а вона каже: “Було дуже страшно. Я бачила вогонь у тому будинку навпроти і прибігла до мами. Добре, що мама зі мною була”. Знаєте, дівчинка семи років… я думаю, це такий біль. Я підійшла до неї і сказала, що це справді страшно, що я також напевно би налякалася, бо коли вибухи, то страшно всім».
Черниця підкреслює, що кожна дитина по‑своєму переживає ці травми: одні говорять про ці події, інші виражають пережите в малюнках; але, на жаль, деякі діти закриваються в своєму болю. «Коли дитина розповідає, як вона це пережила, то це дуже зворушує, — зауважує сестра, — але важливо, щоб діти говорили, бо краще говорити, аніж замовчувати, бо це страхи, з якими ці діти тепер живуть. Наприклад, коли ми молимося, то більшість із них у наміреннях говорять: “Ми молимося за мир, за спокійні дні”. І багато з них кажуть: “Ми хочемо йти до школи, ми хочемо бути разом, ми хочемо спілкуватися”. Тобто їхнє дитинство, на превеликий жаль, проходить отак. Ми ніколи не знаємо, коли почнеться тривога. Наприклад, у нас щойно пролунав сигнал тривоги, й ми не знаємо, чи щось прилетить, чи щось впаде. Навіть коли діти на вулиці чи десь на майданчику — завжди є небезпека, що може кудись щось прилетіти».
фінансово.
Щиро дякуємо!
