19 вересня 1846 року Пресвята Мати об’явилася двом дітям-пастушкам біля Ла Салетт (Франція). Меланія Кальва і Максимін Жіро пасли худобу своїх господарів і гралися в Боже творіння, коли побачили Богородицю у жалобі. Плачучи, Вона передала їм послання примиритися з Господом, закликаючи своїх дітей відвернутися від гріха, особливо у трьох конкретних сферах.
Можна припустити, що гріхи, на які Богородиця звернула увагу дітей, мають бути найгіршими з найгірших. Однак для сучасної ментальності вони здаються дуже «м’якими».
Ось ці гріхи: непошана до дня Господнього (неділі), марне вживання імені Божого і відсутність молитви. Коли я вперше дізналася про це багато років тому, я була трохи шокована! Якщо Пресвята Мати була настільки засмучена цими гріхами, то що ж Вона має думати про наш нинішній світ?
Читаючи десять заповідей, важливо розуміти, що вони перераховані у порядку важливості від найбільшої до найменшої. Перші три заповіді стосуються наших стосунків з Богом — наших найважливіших стосунків:
1.Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене.
2.Не взивай намарне імені Господа Бога твого.
3.Пам’ятай день святий святкувати.
Інші заповіді пов’язані з нашими стосунками з ближніми, і, хоча вони залишаються заповідями, моральність яких не підлягає обговоренню, вони не мають такої ваги, як перші три.
Істина — це згода розуму з реальністю. Ми були створені Богом; Він знає, що для нас найкраще. Якщо ми живемо згідно з Його законами і приписами, тоді ми відчуваємо благодать миру та радості за будь-яких життєвих обставин. Відкидати Божі закони і жити всупереч їм означає відкидати реальність, яку Бог вважає найкращою для нас.
Якщо ми відкинемо закон тяжіння і зійдемо з даху нашого будинку, наш досвід не буде вдалим. Якщо ми, всупереч роботі свого організму, будемо їсти і пити багато шкідливих речей, наш досвід буде поганим. Якщо ми відкиднемо Заповіді — кожен окремо і всім суспільством, — з нашого досвіду і культури не буде нічого доброго.
Давайте поглянемо на конкретні нарікання Пресвятої Богородиці, якими Вона поділилася в Ла Салетт, і на те, як відкидання Божих законів і реальності впливає на наше особисте та суспільне життя.
Щодо святкування неділі, то Богородиця сказала дітям:
«Шість днів Я дав тобі на працю, а сьомий залишив собі; але Мені його не віддають [каже Господь]. Ніхто не ходить на Месу, крім кількох літніх жінок. Решта ціле літо працюють по неділях; а взимку, не знаючи, чим зайнятися, ходять на Месу лише для того, щоб глузувати з релігії».
У цей час віра у післяреволюційній Франції переживала занепад. Людей більше хвилювала торгівля і матеріальні потреби, ніж дотримання законів, які Бог дав нам для нашого захисту та розумового, фізичного, емоційного, фінансового і духовного благополуччя. Магазини були постійно відкриті, а торговці працювали у неділю, як і в будь-який інший день.
У наш час неділя виглядає майже так само. Більшість людей або мусять, або просто хочуть працювати у неділю, вірні вкоріненій у нинішніх поколіннях культурі матеріалізму. Немає нічого важливішого за гроші. Навіть Бог — не виключення.
Читайте також: Як повернути собі неділю?
Ми втратили довіру до Божого порядку життя, який запевняє нас, що коли ми слідуємо Його наказам, то не будемо рабами годинника чи банківського рахунку. Ми маємо вірити, що Він дасть те, що нам справді потрібно, включно з вихідним днем для поклоніння, відпочинку і відновлення сил. Але ми включені у систему, яка каже, що треба працювати все більше і більше, досягати більшого, здобувати все більше і більше, щоб бути щасливими.
Як і все, що суперечить Божим законам, це брехня. Лише вільно ввіряючи своєму Отцю своє життя ми можемо жити так, як Він створив нас — мирно й радісно, у достатку, якого світ нам не дасть і не продасть.
Наслідком «просочування» цієї відсутності довіри до Бога та Його законів є деградація всіх частин людського існування та самого Божого творіння. Цикл «більше-більше-БІЛЬШЕ» переповнює наші сміттєзвалища, отруює воду та ґрунт і робить рабами робітників в усьому світі. Сім’я стає чимось трохи більшим за зручне житло, а не життєдайною сутністю, яка виховує дітей, що не нададуть перевагу брехні над дарами Божими. Брехня веде до смерті у багатьох її формах, тоді як вибір Божої економіки довіри — це дорога до життя.
Ми могли б зупинити сльози Пресвятої Богородиці і змінити хід історії, якби помолилися і довірили своє життя та гаманці Богові, якому належить усе. Він може скерувати наші шляхи, крок за кроком, подалі від культури поневолення комерційного світу і його укладу — до свободи бути дітьми і спадкоємцями Бога та Його достатку. Його достаток часто не схожий на спосіб життя багатих і знаменитих. Він переважно суперечить йому своєю простотою і, безперечно, миром, який породжує в наших душах.
Святкувати неділю означає прийняти Божий план щодо нашого життя й довіритися Йому, дозволити Йому бути Богом і знати, що ми Ним не є. Все інше — брехня. Століття життя у брехні деформували наш світ у безліч способів. Хоча ми бачимо лише кілька зайвих банкнот у своїх кишенях, кілька нових ґаджетів у наших домівках і маємо хибне відчуття контролю над своїм майбутнім, Марія бачить спотворення — і плаче.
Не кожен може припинити роботу в неділю негайно або, в деяких випадках, і взагалі. Але дотримання трьох найголовніших заповідей стосується не жорсткості, а наших власних сердець. Бог просить нас віддавати кожну ситуацію у Його люблячі руки і довіряти Йому, щоб Він привів нас до змін, необхідних для переходу від економіки матеріалізму до Божої економіки.
Ісус сказав: «Субота створена для людини, а не людина для суботи». Бог дав нам дар святого дня для нашого блага. Відмова від нього відводить нас від добра, від миру, від радості. Бог допоможе нам віднайти святість неділі, тому що Він любить нас і бажає нам найкращого — як кожній людині, так і всьому людству.
Переклад CREDO за: Сьюеллен Брюстер, Catholic Exchange
фінансово.
Щиро дякуємо!
