Для прогресивних католиків, які сподівалися на радикальні зміни в Церкві, Синод про синодальність мав започаткувати «нову весну». Натомість, підсумковий документ Синоду мають затвердити вже цієї суботи, і ті, хто виступали за жіночий дияконат і схвалення гомосексуальних стосунків, готуються до «фінального холодного душу».
Саме таким образом скористалася ватиканська журналістка Франка Джансольдаті, описуючи повсюдне розчарування серед прогресистів, що, здається, панує у синодальній залі та довкола неї.
Історії про розчарування у Залі Павла VI потрапили у медіа, включно з меншістю делегатів, які підтримують жіночі свячення, слізно благаючи про зміни і агресивно атакуючи тих, кого вони сприймають як перешкоду. За межами зали групи реформаторів виступили з критичними заявами про те, що серйозні зрушення навряд чи відбудуться.
Дехто вже критикує організаторів Синоду за встановлення синодальних очікувань, які не виправдалися у реальності.
«Нам постійно кажуть, що цей Синод присвячений новому способу бути Церквою, — написав Зак Девіс у журналі «Америка», провідному виданні єзуїтів США. — Боюся, що багато католиків підуть із цього процесу розчарованими, якщо “новий шлях” приведе до тих самих результатів».
Розчарування прогресистів посилилося рішенням Папи Франциска вилучити з порядку денного останньої асамблеї «гарячі» теми, пов’язані з жінками та вченням про сексуальність, і передати їх спеціальним дослідницьким групам.
Невдоволення переросло у майже незгоду, коли кардинал Віктор Мануель Фернандес, префект Дикастерію віровчення та лідер групи, яка вивчає можливість висвячення жінок у диякони, не прийшов на зустріч із делегатами 18 жовтня, до цього заявивши, що у цьому питанні «досі немає можливостей для позитивного рішення».
Але рішення Ватикану винести суперечливі питання за дужки з’явилося лише після того, як організатори спершу створили у багатьох враження, що предметом обговорення буде кожне питання, і заохотили до участі групи, які відкрито не погоджуються з усталеним церковним вченням.
На ранніх етапах Синоду 2021-2024 років прогресивні католицькі активісти та богослови неодноразово представляли Синод як можливість розпочати великі зміни. Організатори і речники Синоду, як правило, не спростовували ці наративи, водночас кажучи, що людьми, занепокоєними такою версією синодальності, керує страх.
Одним з випадків встановлення високих очікувань було те, що сестра Наталі Бекар, заступниця секретаря Синоду, часто повторювала, що Синод про синодальність «є найважливішою церковною подією після Другого Ватиканського Собору».
Значно раніше, ще у 2021 році, це твердження про важливість Синоду пролунало з вуст прогресивного теолога Массімо Фаджолі (який вважає «лицемірством» те, що у Церкві немає жінок-дияконів). Сестра Наталі повторювала це твердження у статтях і презентаціях протягом 2022 року.
В інших випадках організатори Синоду говорили про процес як про представницьку консультацію з людом Божим, здатну оцінити sensus fidei (чуття віри Церкви), — незважаючи на те, що у низці країн до процесу слухання було залучено менше 1% католиків.
Відтоді організатори Синоду намагалися зменшити грандіозні очікування, але сподівання на кардинальні зміни від цієї події все одно залишалися.
Як зазначив Андреа Ґальярдуччі на початку останньої асамблеї Синоду, «справжньою проблемою цього місяця може бути те, як впоратися з очікуваннями тих, хто сподівається на кардинальні зміни і наполягає на них».
Ще у жовтні 2023 року Стівен Вайт з Католицького університету Америки зазначив, що «комунікаційна та маркетингова стратегія Синоду, яка обіцяє новизну та передбачає зміни», вже змусила декого почуватися так, ніби їм продали порожню коробку від товару.
«Очікування від Синоду — як надія, так і страх, — зросли настільки, що стає все важче уявити результат Синоду, який би не змусив велику частину Церкви почуватися обдуреною».
Можливо, передбачаючи невдоволення напрямком, у якому, як виглядає, рухається Синод, кардинал-номінант Тімоті Редкліфф ОР 21 жовтня виступив перед асамблеєю, закликавши всіх мати «внутрішню свободу» перед обличчям, можливо, незадовільного результату.
«Ми можемо бути розчаровані рішеннями Синоду», — сказав призначений папою духовний асистент Синоду. — Дехто з нас вважатиме їх нерозсудливими або навіть неправильними».
Він додав, що «Боже провидіння діє м’яко і тихо», навіть коли здається, що все втрачено.
На нещодавній пресконференції Редкліфф відрадив тих, хто чекає від майбутнього підсумкового документа великих змін: «Я припускаю, що спокуса багатьох людей, включно з пресою, полягає у тому, щоб шукати приголомшливі заголовки. Але я вважаю, що це помилка. Я вважаю, що Синод — це глибоке оновлення Церкви у новій ситуації».
Зак Девіс з журналу «Америка», однак, поставив під сумнів таку вказівку після багатьох років діяльності організаторів Синоду, які намагалися рекламувати цю подію як сейсмічний зсув.
«Наприкінці багаторічного процесу, який вимагав від усієї Церкви та за її межами жертвувати свій час і ресурси, чи справді це так вже багато — сподіватися на один-два “заголовки”?» — написав він.
Переклад CREDO за: Джонатан Лідл, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
