Під час першого в історії Ювілейного року, яким Папа Боніфацій VIII (1294-1303) проголосив 1300 рік, найважливішим пунктом призначення для багатьох паломників, що прямували до Рима, була не аудієнція у Папи чи відвідання могил апостолів, а тонка хустина, на якій нібито зберігся відбиток обличчя Христа.
Це була реліквія, яку латинською мовою називали Sanctum Sudarium («Священна тканина»), більш відома як «Хустина святої Вероніки».
Хустина, яка на той час була найбільшим скарбом базиліки святого Петра, вважалася реліквією, дотичною безпосередньо до Господнього Тіла і до подій Його Страстей і Воскресіння — разом із великим лляним полотном, відомим нині як Туринська плащаниця.
Читайте також: Легенди і факти про «Хустину св. Вероніки»
У січні 1208 року Папа Інокентій III босоніж переніс Хустину у кришталевому релікварії з базиліки Святого Петра до сусідньої лікарні Санто-Спіріто в Сассії, зробивши її відомою всьому католицькому світові. З 1620 року реліквію вшановували як Святе Обличчя (Volto Santo) у церкві капуцинів на пагорбі поблизу Манопелло, за дві години на схід від Рима. 1 вересня 2006 року Бенедикт XVI став першим Папою, який відвідав його через 400 років.
Хустина Вероніки заінтригувала доктора Госберта Вета, німецького лікаря зі ступенем доктора хімії, відколи він почув про неї і побачив фотографії.
Доктор Вет, керівник гормональної лабораторії в Університеті Вюрцбурга, має кілька патентів на власні винаходи і був доповідачем на різних всесвітніх конгресах з геріатрії та геронтології. Сьогодні він бере участь у дослідженні нових способів застосування водню і продовжує медичну практику в Німеччині.
Читайте також: Чи справді свята Вероніка витерла обличчя Ісусові?
З нагоди наближення Ювілейного року 2025 Вет відвідав папську базиліку Святого Обличчя в Манопелло 26 вересня, щоб дослідити реліквію за допомогою обладнання, яке вимірює альфа-, бета- та гамма-випромінювання.
Отець Антоніо Джентілі, настоятель храму, відкрив двері з непробивного скла, де Хустина у своєму релікварії зберігалася з 1714 року. Доктор Вет оглядав реліквію протягом двох годин у перший день свого візиту, а потім повернувся, щоб присвятити їй ще годину.
«Як лікар, я бачу, що цю людину, ймовірно, жорстоко катували, — сказав він з самого початку. — Тут чітко видно гематоми як на носі, так і в районі правої щоки. На зображенні немає ні кольору, ні слідів крові. Інших органічних рідин, таких як кров або піт, теж немає. Таким чином, цю тканину можна пов’язати лише з уже померлою людиною».
Наприкінці свого дослідження Вет написав: «Загалом є лише одне пояснення того, як сформувалося зображення Святого Обличчя. Перехід атома з азоту (N14) у вуглець (C14) мав відбутися під впливом величезного нейтронного випромінювання (світлова енергія). Таким чином, зображення виникло не через нанесення фарби, а через ядерні зміни у волокнах матеріалу-носія».
Доктор Вет також виміряв бета-випромінювання і сказав, що у базиліці його рівень значно вищий, ніж зовні.
«Причина такої високої щільності бета-променів може полягати лише у наявності образу Святого Обличчя всередині базиліки», — підсумував він.
Читайте також: Архієпископ Ґенсвайн: Святе Обличчя з Манопелло несе нам чудову новину про воскресіння Христа
«Видиме вночі випромінювання Хустки з Манопелло також можна цим пояснити, — сказав вчений, посилаючись на феномен, про який повідомляють деякі спостерігачі. — Вона світиться в темряві, тому що під час перетворення (вуглецю-14 в азот-14) виділяється енергія, а, отже, світло».
Простіше кажучи, Хустина святої Вероніки справді випромінює щось сама собою. Це підтверджує сказані під час візиту до Манопелло слова Бенедикта XVI про «сліпучо-яскравий образ Обличчя Христа, що має силу давати нам серця, на яких витиснено знак Господнього лику».
Переклад CREDO за: Пол Бадде, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
