«На честь Папи Лева XIV я з’їм піцу на тонкому тісті», — каже брат Натан Фернандес, колись шеф-кухар вишуканого італійського ресторану, а нині — семінарист-августинець із Чикаго.
Брат Фернандес жартома натякає на різні традиції приготування піци у Чикаго, де народився і виріс Роберт Превост, і у Римі, де тепер постійно проживатиме Лев XIV. Традиційну італійську піцу готують на тонко розкачаному тісті, тоді як класична піца по-чиказьки — це піца з високими бортиками, яку готують у глибокій посудині, що дозволяє покласти у неї більше сиру і густого томатного соусу.
Як пригадує Луї Превост, старший брат понтифіка, до того, як вступити у семінарію, майбутній Лев XIV полюбляв класичну «глибоку» піцу по-чиказьки. «Здається, це [його улюбленою] була “Джордано” абощо», — каже він, маючи на увазі мережу піцерій, де готують саме таку піцу.
Піцерія мережі «Джордано» у Чикаго
Класична піца по-чиказьки з «Джордано»
«Він любив готувати, і він любив італійську їжу, — каже отець-августинець Джон Лайдон, однокурсник і давній товариш Папи з часів їхнього спільного місійного служіння у Перу. — Закінчивши навчання, він на деякий час поїхав до Італії, щоб отримати докторський ступінь з канонічного права. Тож він готував для нас піцу».
За словами отця Лайдона, форматора семінаристів-августинців, піца, яку готував тодішній отець Превост, не була глибокою — з економічних міркувань.
«Ми жили у бідному місці, набагато скромніше, ніж можна собі уявити у США, — пояснює він. — Доводилося готувати піцу на багатьох людей, і тому її робили на тонкому тісті. Йому [майбутньому Папі] подобалася піца у чиказькому стилі, і ми говорили про неї. Але у Перу 90-х це було би розкішшю».
Чиказький хот-дог
Луї Превост пригадує, що його брат був загалом неперебірливий — «їв майже все, що перед ним ставили», і залишається таким і сьогодні. З-поміж інших типових чиказьких страв Лев XIV надавав перевагу чиказькому хот-догу: булочка з маком, ніякого кетчупу, гірчиця, серед інших добавок — цибуля і маринований огірок. Він також розповів, що ще одна типово чиказька страва, італійський сендвіч із яловичиною (Italian beef), деякий час подавалася у місцевій мережі закусочних з гострим або солодким перцем під назвою «Лео». Але він вже не пам’ятає, чи подобалася його братові ця страва.
Італійський сендвіч з яловичиною (Italain beef)
Брати Превости виросли у побожній католицькій родині у південному передмісті Чикаго. У сім’ї щовечора молилися Розарій, а по п’ятницях їли рибу — як каже Луї Превост, сам він її не любив, а от у Роберта «не було з цим проблем».
Так само майбутній Папа не мав жодних проблем і з абсолютно екзотичними стравами, про які він розповідав своєму старшому братові телефоном, коли їздив світом як генеральний настоятель августинців.
Луї розповів, як одного разу тодішній отець Превост з’їв особливий делікатес разом із делегацією лідерів в азійській країні. Це була тарілка живих (!!!) дарів моря, яких слід було ковтати.
Луї Превост, колишній військовослужбовець ВМС у відставці, сказав, що й сам має досвід споживання різної незвичної їжі. Але коли брат розповідав йому про цю азійську екзотику, для нього це було занадто.
«Одна справа — їсти смажених кальмарів, — каже він. — Але коли вони живі, і ти відчуваєш, як вони намагаються вибратися назад з твого горла… я подумав: “Стоп! Більше ні слова!”»
За його словами, майбутній Папа просто прийняв це без жодних нарікань.
«Вони зустріли його як бажаного гостя, і він прийняв це з вдячністю та вишуканістю, він приязно спілкувався з цими людьми… Хтозна, скільки вони витратили, щоб приготувати для нього цю страву, і як він міг сказати “ні”? Що би вони подумали? О, ні. Він не такий хлопець», — каже Луї Превост.
Луї Превост вважає, що багатий місіонерський досвід, міжнародні візити, обіймання керівних посад у поєднанні з виразно чиказьким вихованням роблять його брата чудовим лідером сучасної Церкви:
«Він їздив у такі місця, про які я навіть не думав, що там є католики; Китай, Корея, Японія… Індія чи навіть Пакистан. А він казав: “Там є наші августинці. Я маю їхати туди, щоб поширювати віру” — і робив саме це. Він їздив у всі ці місця, — у деякі, можливо, деякі з невеликим острахом, але він це робив. Дивлячись на це, я собі думаю: окей, а що потрібно, щоби бути папою? Ну, треба знати людей, яких намагаєшся пасти, чи не так?»
За матеріалами: NCR
фінансово.
Щиро дякуємо!
