«Мене вразила тиша. Я бачила людей, які сиділи або стояли не кажучи ані слова. Мені було цікаво, що вони роблять. Потім я помітила, що всі дивляться на розп’яття, і я не могла зрозуміти, чому», — каже Їруй Елеонора Вен. 31‑річна піаністка з Китаю охрестилася у 2023 році.
Їруй Вен зростала в комуністичній родині атеїстичного Китаю. Але ця талановита піаністка відкрила для себе Бога через музику — зокрема, через «Глорію» Вівальді.
Коли молода Вен Їруй (за китайськими правилами, прізвище як родове ім’я ставиться першим) почала вчитися грати на піаніно, то гадки не мала, що саме через музику зустріне Бога. Підростаючи в атеїстичній китайській сім’ї, вона не переставала роздумувати над екзистенційними питаннями. Однак батьки заохочували її тільки до віри в себе і в наполегливу працю.
Її мати — вчителька фізики в середній школі, й батько — професор психології, мали тільки одну філософію життя: утилітаризм. «Вони ніколи ні в що не вірили», — каже Їруй в інтерв’ю для італійського журналу «Tempi», який у випуску за січень 2025 року вмістив розмову з нею.
Вона не могла виразити себе словами, бо «в Китаї не забагато свободи між батьками й дітьми». Їруй навчилася говорити музикою. Точніше, вона вчилася самовираження через гру на фортепіано, куди (як це часто в Китаї) батьки її відправили змалечку.
Її вчитель музики зосереджувався виключно на техніці гри, але молода Вен була впевнена, що в цій музиці є щось більше, – навіть якщо не розуміла, що саме. «Сьогодні я знаю, що без Бога ті мелодії не були б можливими. Вони б існували — але в Китаї цю тему навіть не згадувано», — пояснює піаністка.
Agnus Dei, Filius Patris
Випускниця коледжу Ханчжоу, вона мала спеціалізацію викладання музики, гри на фортепіано та співу. З любові до музики 2016 року Їруй переселилася в Італію, щоби продовжувати музичне навчання і працювати акомпаніаторкою хору.
Саме там Їруй, якій тоді було 22 роки, вперше відкрила для себе Католицьку Церкву. «Одним із перших місць, куди нас повела наша вчителька італійської, був Дуомо — кафедральний собор у Мілані. Мені відібрало мову: я ніколи не бачила нічого настільки красивого, і я одразу замислилась, навіщо збудували настільки красивий будинок».
У вільний час молода Вен відкривала для себе інші храми Мілана. «Мене вразила тиша. Я бачила людей, які сиділи в лавках чи стояли, не кажучи ані слова. Я роздумувала, а що вони роблять. Потім я помітила, що всі дивляться на хрест, — і не могла зрозуміти, чому», — розповідає вона.
Ці запитання тліли в ній, наче жар під попелом. Вони ожили під час другого року навчання в Міланській консерваторії, 2018 року, коли Їруй почала вивчати сакральну музику. Вивчаючи «Gloriа» Вівальді, вона замислювалася над сенсом слів «Agnus Dei, Filius Patris» — «Ангець Божий, Син Отця».
Ця праця підняла давній пласт екзистенційних питань про Бога, про смерть Христа. Вчитель розповів їй про Христа. Її розуміння сакральної музики, якою Вен захопилася, але не розуміла її глибини, почало роз’яснюватися у світлі християнської релігії.
Катехизм, Марія і музика
Зустріч 2020 року з отцем Франческо Чжао — головою китайської католицької спільноти в Мілані — була насправді доленосною. «Він ніколи не пробував мене навертати, а я на початку не мала такого наміру», — розповідає Вен. Завдяки цьому священнику вона відкрила красу католицької молитви й почала ходити на заняття з катехизму.
«Нелегко було зрозуміти, чому Ісус вчить прощати. Я не цього вчилася в Китаї. Якщо хтось мене скривдить, думала я, то чого я маю його прощати? Як я можу його простити? Чи можу я простити себе? Мої батьки навчили мене, як себе оберігати, як ставати на свій захист і не бути надмірно доброю, бо добрих люди використовують. З іншого боку, Церква вважає що ті, хто прощає, — це люди сильні й відважні», — згадує молода жінка, якій мама завжди казала, що інших прощати не можна.
Якогось дня, перед концертом, Вен спробувала молитися «Радуйся, Маріє», просячи Богородицю про захист під час виступу. «На мій превеликий подив, я грала краще і не припускалася помилок. Відтоді я стала молитися частіше», — пояснює піаністка.
Надія для молоді в Китаї
8 квітня 2023 року Їруй була охрещена в Мілані, прийнявши ім’я Елеонори. Нині Їруй Елеонора молиться регулярно, а віра стала опорою її життя — як особистого, так і професійного.
Водночас вона слідкує за становищем молоді в Китаї, де християнська віра, попри державну угоду, придушена й переслідувана. Вен сподівається, що колись молоді китайці зможуть відкрити, як і вона сама, правду, яка виходить поза матеріалістичні цінності, нав’язувані атеїстичним суспільством. «Я молюся, щоб молоді люди в Китаї були здатні побачити правду й слідувати за нею, а не за голосом суспільства», — каже піаністка.
Повертаючись на батьківщину, Їруй іде до храму в Ханчжоу — який, однак, завжди зачинений, за винятком Меси о 6 ранку по буднях і деяких молебнів у неділю. Вона розповіла батькам про свою віру. «Побачивши, яка я щаслива, вони підтримали мене, як робили це з музикою», — каже Їруй. Її радує, що батьки також зацікавилися католицизмом. «Мій батько навіть став робити знак хреста!»
Однак — на все свій час. «Мої батьки надалі працюють у державній школі, отож було би нерозумним забагато говорити про релігію, зокрема по телефону, бо їх можуть прослуховувати», — зізнається молода жінка. Вона мріє показати батькам прекрасні храми Мілана під час їхнього візиту в Італію.
«Зустріч із Богом справді перемінила моє життя, бо тепер я вже нічого не боюся», — підсумовує піаністка.
Переклад CREDO за: Анна Ашкова, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
