«Чому я не можу просто це відпустити?» — казала мені подруга, зізнаючись, що час від часу їй доводиться сповідатися у гріху пліткування.
Я подумки поплескала себе по спині і подумала: «Я молодець! Я з цим упоралася!»
Але стоп. Не так швидко. У відповідь на це я почула, як гординя стукає у мої двері. Невже я справді перемогла цю слабкість? Подолати гріх ніколи не буває просто. Як тільки ми знімаємо перший шар, ми зазвичай знаходимо інше, підступніше утворення. Якщо бур’ян не виривати з коренем, він ніколи не зникне. Можна навести красу у садку, зрізавши бур’ян на поверхні, але ефект буде тимчасовим. Потрібно копати глибше!
Мимовільне обговорення знайомих — це не єдиний спосіб згрішити. Як щодо наших близьких друзів і членів сім’ї? Я пригадала, як мені було соромно, коли мій син увійшов у кімнату, коли ми з чоловіком його обговорювали. Можна виправдати це у різний спосіб, але подумайте, як би ви почувалися, почувши дискусію про себе. Це було би відчуття зради? Страху? Недовіри?
Свята Моніка відома як мати, яка 17 років молилася за навернення свого сина. Але історія навернення її чоловіка також вражає.
Моніку, виховану християнкою, видали заміж за язичника. Патрикій був не дуже добрим до дружини. Він був агресором: вербальним, емоційним, а може й понад це. Ситуація погіршилася, коли він привіз свою матір жити з родиною. Протягом багатьох років Моніка терпіла постійні крики та лайку з боку чоловіка і свекрухи.
Всі знали, що у домі Патрикія та Моніки є проблеми, але ніхто не знав жодних подробиць. Моніка постійно працювала у компанії місцевих пліткарок, які, знаючи про її складну ситуацію, завжди намагалися спровокувати її розповісти про подробиці. Неважливо, хвилювалися вони, чи ні — здебільшого вони просто хотіли почути цікаву історію, щоб поділитися з подружками.
Моніка ніколи не говорила погано про свого чоловіка чи його матір — неважливо, наскільки це було виправдано. Зрештою, це помітив Патрикій. Її відмова пліткувати і скаржитися, те, що вона ніколи ні про кого не сказала й лихого слова — все це справило на нього величезне враження. Насправді це справило на нього такий великий вплив, що він навернувся у християнство — як і його мати.
Коли ми говоримо про інших, важливо щиро розуміти, чого ми прагнемо досягти цими розмовами.
Можливо, ми любимо бути у центрі уваги чи прагнемо схвалення та популярності?
Обговорення чужих недоліків або шокуючих історій дає нам помилкове відчуття любові та безпеки. Коли ми вказуємо на чужі недоліки, ніхто не дивиться на нас самих, і ми думаємо, що вивищуємося в очах інших.
Можливо, ми таємно насолоджуємося чужою жалістю? Любимо нарікати на життя всім своїм знайомим? Так, тоді ми можемо почути: «Бідолаха! Як ти тільки це терпиш!» Але насправді ми тішимося жалістю до себе.
Чи виправдана наша потреба висловитися, коли ми боремося з болем, образою чи гнівом на друга чи члена родини? Розпачливе бажання «проговорити це» змушує нас обрати будь-які вільні вуха, готові слухати. За іронією долі, у більшості випадків ми не хочемо чути, що ця людина скаже у відповідь.
Недостатньо просто сказати «не пліткуй». Натомість ми повинні працювати над тим, щоб практикувати інші звички чи чесноти, слідуючи вказівкам Катехизму Католицької Церкви. Ось кілька ідей:
—Моліться щодня, просячи Бога скеровувати ваш язик, щоб він промовляв Його слова;
—Розвивайте у собі певну чесноту, як-от смиренність, добре ставлення до інших або лагідність суджень. Розробіть кілька конкретних способів практики.
—Записуйте свої скарги, розмовляючи з Богом. Записування дозволяє викинути їх із голови. Дайте Йому можливість поговорити з вами.
—Практикуйте вечірній іспит сумління і сповідь, зосереджену на гріхах язика.
—Говоріть добре про інших.
—Змінюйте напрямок розмов, які ведуть на слизьке.
Бувають часи, коли нам справді треба висловитися або обговорити певні речі. Оберіть довірену особу, наприклад духовного наставника, священника чи порадника. Будьте відкритими до іншої точки зору. Будьте готові змінити свій розум і серце на її підставі. І будьте стримані, якщо вам треба обговорити своїх дітей з чоловіком або дружиною!
«Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна» (Прип 17, 27).
Переклад CREDO за: Марґарет Ґартлґрубер, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
