У відзначенні Дня захисту життя в Кам’янці-Подільському взяли участь вірні українських парафій і закордонні гості — отці й брати Товариства Святого Духа, заснованого покровителем Дня, блаж.Гвідоном із Монпельє, є сестри-канонічки Святого Духа.
Модератор Товариства Святого Духа приїхав із французького Лурда. Отець Вєслав Вишневський TDŚ — не просто почесний гість Дня захисту життя; він — давній добрий друг подільської дієцезії, а також парафії в Писарівці, де діє Дім самотньої матері.
Як живе сьогодні спадщина блаженного Гвідона, як розвивається справа ордену, що свого часу був найбільш розвиненим і найгуманнішим у служінні захисту життя? Отець Вєслав відповідає на запитання СREDO.
о.Вєслав Вишневський і єпископ Леон Дубравський у Писарівці, де відбулося завершення Дня захисту життя-2025. Фото: Дарина Концевич
— Я на щодень живу і працюю в Польському домі в Лурді. Там є Дім паломника, який приймає прочан не тільки з Польщі — з України теж.
На День захисту життя до Кам’янця-Подільського я приїжджаю десь із 2003 року і досить систематично. То були часи, коли ідея створення Дому самотньої матері ще тільки зроджувалася. Ще не було навіть Дня захисту життя як такого — він виник близько 2007 року. Наша справа починалася з діла конкретної допомоги — Дому в Писарівці. То були початки присутності Товариства Святого Духа в Україні. З тих візитів, понад 20 років тому, постав Дім допомоги жінкам у кризових вагітностях; а з регулярності цих візитів і зустрічей зродилась ідея Дня захисту життя, в основі якого лежить енцикліка папи Йоана Павла ІІ «Євангеліє життя».
— Цими днями в катедрі Петра і Павла лунають численні молитви — від ранкового Розарію до вечірньої Меси; відбулася велика Хресна Дорога. Яка Ваша думка: про які плоди цих молитов можна говорити?
— Це час молитви, тому що прийняти дар життя це завжди важка й відповідальна справа; а це вимагає не тільки зусилля від нас самих — ми відчуваємо, що цей дар прийняти набагато легше, коли з нами є Божа благодать. Коли благодать нас огортає, коли Бог нам дає відвагу й силу, любов, яка зроджує в людині стільки сил, що ми стаємо готовими прийняти дар життя.
Також безсумнівно йдеться про те, щоб молитвою винагороджувати Богові за гріхи проти життя — бо не завжди, певно, кожний з нас був «на висоті» такого завдання. Можемо відчувати якийсь сум, жаль, — і хочемо Господа Бога за це перепросити.
Але також ідеться, щоб через свідчення, які лунали під час Хресної Дороги, почути розповіді людей, які переживали різні драми — а також радощі, пов’язані з даром життя; бо приклади, наведені у свідченнях, показують, що Господь Бог діє навіть у безнадійних ситуаціях. Це нас глибоко зміцнює.
— Чим для вас була беатифікація Гвідона з Монпельє, на яку довелося так довго чекати?
— Так, це була дуже довгождана беатифікація. Гвідон жив на межі ХІІ-ХІІІ століть і заснував орден, який у період Середньовіччя був найбільшим шпитальним орденом Церкви. Натомість склалося так, що протягом цих століть він був вшановуваний у своєму ордені як особистість виняткова, благословенна, блаженна, — але формальної беатифікації він не дочекався.
Я пов’язаний з ідеєю Гвідона з Монпельє і пам’ятаю всі ті наші спроби провести в наші дні його процес; але виявилося, що це… неможливо. З історичного погляду. Беатифікаційний процес полягає на доведенні — спираючись на базу джерел — героїчності чеснот певної людини. А якщо бракує достатньої кількості джерел і свідчень — що поробиш, де їх знайти через вісім століть, — то такий процес провести неможливо.
В Церкві є ще одна можливість проведення беатифікаційного процесу: довести, що збереглася тяглість культу, на просторі кількох століть. Але й тут постають труднощі зі знайденням джерел, документів і свідчень.
І був такий момент, коли ми всі вже трошки занепали духом і втратили віру в те, що беатифікація Гвідона з Монпельє буде можливою.
Хрест Шпитального ордену Святого Духа з Монпельє. Джерело: Вікіпедія
— І що ж, зрештою, сталося? — бо беатифікація була і це достовірна інформація! Як ви перемогли цю неможливість?
— Прийшла думка: поїхати до Папи Франциска і попросити його, щоби зробив для Товариства Святого Духа виняткову милість. Щоб він силою свого папського авторитету дозволив культ Гвідона з Монпельє, а ми могли нашого засновника цим титулом ушановувати.
Бо в традицій ордену він здавна був визнаний блаженним; але в літургії Вселенської Церкви не було можливості його вшановувати як блаженного, хіба що тільки всередині спільнот, які його називають своїм покровителем.
І ось, на Зіслання Святого Духа — ще навіть року не минуло — ми отримали ласку проголошення цієї радісної новини; а 5 грудня — тобто лише кілька місяців тому — могли вже всім орденом, брати і сестри разом, вшанувати його як блаженного Вселенської Церкви.
Тут треба окремо розповісти, яким саме способом наш орден протримався з ХІІ століття і до теперішніх часів.
Одна галузь сестер Канонічок Святого Духа збереглася в Іспанії, інша — в Польщі; також сестри працюють в Бурунді, Франції та інших країнах, провадять свої Доми. Натомість ми, чоловіча гілка, є спробою віднови середньовічного Ордену Святого Духа, який припинив своє існування у XVIII столітті. Останній священник цього ордену в Польщі помер 1823 року в Кракові, а останній у світі — 1875 року в Римі.
Спільне фото з Дня захисту життя: єпископ Дубравський, отці і брати Товариства Святого Духа, сестри Канонічки Святого Духа, настоятель катеральної парафії о.Роман Тваруг, настоятель писарівської парафії о.Роман Казьмєрчак. Фото: Дарина Концевич
— Тобто канонічно вас уже не існувало і вас відродили сестри, а не жіноча гілка постала після створення чоловічої, як то зазвичай?
— 1986 року, коли ця думка тільки народжувалася в Гданській дієцезії в Польщі, вже настало так зване «закінчення терміну давності» — більше ніж 100 років, яких Канонічне право вимагає для підтвердження тяглості церковних спільнот. І було неможливим безпосередньо відновити Орден Святого Духа.
Тоді ми запитали Конгрегацію [інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя]: а що все ж таки можна зробити, щоб відновити справу Гвідона з Монпельє? І виявилося, що завдяки неперервності існування сестер-канонічок можна відродити чоловічу гілку. Так постало Товариство Святого Духа. Така прекрасна вийшла справа у Господа Бога: сестри нас відродили.
Сестри-канонічки живуть цією харизмою протягом довгих століть, а завдяки тому, що в їхніх спільнотах харизма служіння потребуючим залишилась живою, то і ми про неї дізналися. А потім Церква нам дозволила створити свою канонічну спільноту — яка перейняла харизму і духовність блаженного Гвідона з ХІІ століття, натомість розбудову свою почала заново, з «першого рівня». Ми — перше покоління відродженого ордену Святого Духа.
— А як ви, приїжджаючи в Україну протягом цих років, бачите нашу державу? Як змінилися ми самі?
— На мій погляд, ці випробування, попри все, відбивають красу. Можна сказати, що у випробуваннях краса людини народжується.
Можемо дивитися на історію цих останніх років як на щось прикре, болісне, гірке, — але можна поглянути глибше і побачити, що через ці випробування ми більше наближаємося до Христа, краще Його розуміємо. Що Святий Дух відбиває на наших серцях, душах, обличчях — Божу красу.
Так, це тяжче осягнути, ніж зазвичай; але я це бачу саме так: дуже багато є краси, переображення, глибшого мислення, глибшої довіри Богу — і все це добрі процеси. Навіть якщо тяжкі.
— Дякую за розмову!
Фото: Towarzystwo Ducha Świętego
Довідка:
Запит до Апостольського Престолу про відновлення Ордену Святого Духа був скерований 17 лютого 1986 року. У відповідь 13 березня Конгрегація інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя поінформувала, що можливе створення Інституту богопосвяченого життя на дієцезіяльному праві, для чого треба спершу мати спільноту вірних, відповідно до канонів 312-320 ККП. Тож 12 червня 1989 єпископ Гданський Тадеуш Ґоцловський створив у Гданську-Матемблеві парафію Божої Матері Вагітної, що стала материнською для отців Святого Духа.
Товариство Святого Духа було створене в 2003 році на підставі декрету митрополита Гданського і керується правилами життя, які 2009 року затвердив архієпископ Славой Лешек Глудзь.
Чернеча спільнота належить до духовності й харизми Ордену Святого Духа.
З 2012 року діє Вища семінарія Святого Хреста в Кракові. Ректором семінарії та настоятелем чернечої спільноти є о.Вєслав Вишневський TDŚ.
8 вересня 2017 року в санктуарії Божої Матері Вагітної в Гданську-Матемблево склали довічні обіти п’ятеро перших братів Товариства Святого Духа,
18 травня 2018 року четверо дияконів Товариства Святого Духа отримали пресвітерські свячення. Таїнство їм уділив в архікатедрі Гданська-Оліви єпископ Збігнєв Зєлінський.
фінансово.
Щиро дякуємо!
