Торт, натхнений 1600-річним філософським текстом, може здатися незвичайним подарунком для Папи. Але для Лева XIV так званий «торт щастя» поєднує багату історію, теологію та символіку, що сягає корінням у ранні дні християнської філософії, і твори святого Августина.
Десерт зі спельтового борошна, мигдалю та меду надіслав Папі близький друг з нагоди свята Рити Кашійської, августинської черниці і заступниці у неможливих справах. Повідомляється, що Понтифік розділив його зі своїми братами та особистим секретарем у тиху хвилину єднання і молитви.
Але це було більше ніж просто кулінарне задоволення. Торт був натхнений твором «De Beata Vita» («Про щасливе життя») — одним із перших філософських діалогів Августина, написаним у 386 році на території сучасного Кассаго-Бріанца (Італія).
Саме там Августин, нещодавно навернений і ще не охрещений, святкував своє 32-річчя. Ця подія стала нагодою для цілоденної розмови з його матір’ю, Монікою, у невеликому колі друзів та студентів — зустрічі, яка надихнула на символічне відтворення цього частування у наш час.
«De Beata Vita», написаний у стилі класичних філософських діалогів, значною мірою спирається на платонівську традицію. Августин, який вивчав праці платоніків (найімовірніше, Плотіна) та Цицерона, обрав форму діалогу не лише як шану античним, але й як метод підведення читачів до внутрішніх істин. Розмова розгортається, м’яко шукаючи відповіді на філософське питання: що таке щастя? І хто може по-справжньому претендувати на те, щоби зватися щасливим?
Відповідь Августина проста, але глибока: справжнє щастя невіддільне від мудрості, а мудрість походить лише від пізнання та любові до Бога. «Ніхто не мудрий, якщо не щасливий», — пише він. Діалог відкидає ідею, нібито лише матеріальні задоволення чи інтелектуальні досягнення можуть ощасливити людську душу. В августинівському розумінні, щастя полягає в узгодженні життя людини з вічною істиною.
У цьому світлі інгредієнти «торта щастя» — скромні, поживні й солодкі — не випадкові. Вони символізують не потурання, а своєрідну поміркованість і радість, що корениться в духовній ясності. Те, що торт подають холодним, теж має сенс: дехто вбачає у цьому символ поміркованості, класичної чесноти самоконтролю — ідеалу, на якому Папа Лев XIV тихо наголошує з моменту свого обрання.
Місце дії оригінального діалогу також відлунює у сучасній Церкві. Як Августин зібрав свою громаду на спільний інтелектуальний і духовний бенкет, так і неформальна трапеза Папи Лева з родиною та співробітниками була позначена простотою, вдячністю і роздумами. Як зазначив речник Ватикану, цей жест був «символом бажання, щоби Папа виконував свою місію з радістю, спокоєм і мудрістю, яка походить згори».
Повернення до «De Beata Vita» з такої нагоди — це більше, ніж просто дивне історичне покликання. Це нагадування, що християнське прагнення щастя — це аж ніяк не про втечу, а про трансформацію: про формування своїх бажань істини та спілкування з Богом. У світі, який досі перебуває у пошуках сенсу, давня розмова Августина на трапезі з нагоди дня народження продовжує живити розуми та душі — іноді навіть у формі торта.
Рецепт «торта щастя» (або торта святої Моніки):
- 3 яйця;
- 120 г меду;
- 125 г йогурту;
- 70 г оливкової олії;
- 160 г спельтового борошна;
- 80 г мигдалевого борошна;
- 1 пакетик розпушувача;
- Збийте у мисці яйця з частиною меду, доки суміш не стане пінистою.
- Додайте йогурт, решту меду та олію, добре перемішавши.
- Додайте просіяне спельтове борошно і, добре перемішавши, додайте мигдалеве борошно.
- Добре перемішуйте кілька хвилин, потім додайте просіяний розпушувач.
- Випікайте при температурі 175°C протягом 50 хвилин.
фінансово.
Щиро дякуємо!
