Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у своїй колонці на Monday Vatican ділиться міркуваннями про невирішені питання та неопубліковані документи Дикастерію віровчення, які Папа Лев отримав у спадок від свого попередника.
Минуло трохи більше ста днів з моменту вступу на посаду Папи Лева XIV. За цей час він вже кілька разів зустрічався з усіма префектами Дикастеріїв.
Він затвердив уже наявні призначення, підготовлені послання та ініціативи, які перебувають на завершальних стадіях. Однак поки що не було ухвалено жодних ключових рішень щодо очільників Дикастеріїв — п’ятьом із них вже більше 75 років; відсутній наступник Превоста на посаді префекта Дикастерію у справах єпископів, — а також не було видано жодних важливих документів. Лев XIV поки що не ухвалив жодних справді суттєвих управлінських рішень. Але незабаром настане критичний момент, коли стане зрозуміло, як саме Лев XIV насправді збирається правити.
І цей момент стосуватиметься Дикастерію віровчення.
3 липня кардинал Віктор Мануель Фернандес, префект Дикастерію віровчення, оголосив, що його відомство незабаром опублікує документ на «різні марійні теми». Цей документ слід розглядати як своєрідне продовження нових норм ропізнання надприродних явищ, опублікованих у травні 2024 року. Ймовірно, він буде складений у тому ж ключі, що й документ про гадані об’явлення в Меджугор’ї (і весь досвід Меджугор’я), виданий у вересні 2024 року.
З виходом нових правил розпізнання надприродних явищ Дикастерій змістив фокус з оцінки надприродної природи окремих явищ на пастирську оцінку їхнього впливу. З цієї причини було визначено шість різних можливих висновків: від declaratio de non supernaturalitate (доведено, що у явищі немає нічого надприродного) до nihil obstat (не висловлюється впевненість у надприродній автентичності, але визнаються ознаки дії Святого Духа, тож ніщо не стоїть на заваді вшануванню і паломництвам).
Як пояснив Фернандес, nihil obstat — це дуже позитивний висновок, але це не означає, що він позбавлений ризиків, бо «коли ми розглядаємо ці явища загалом, то бачимо повторювані проблеми». За його словами, текст, який має прояснити і збалансувати питання, що постають внаслідок досліджень надприродних явищ, майже готовий; але його публікація займе ще кілька місяців. До цих слів слід ставитися в контексті постійних чуток, що Лев XIV уже бачив документ, але відмовився його затвердити, вимагаючи деяких суттєвих змін.
Це лише чутка, яку підживлюють, зокрема, ті, хто шукає ознак відкритого розриву між Папою Франциском і Папою Левом XIV. Але вона виглядає правдоподібною з двох причин. По-перше, документ про марійні об’явлення, задуманий за Папи Франциска, може не узгоджуватися з понтифікатом Лева XIV — радше навіть за тональністю, ніж за висновками.
Папа Франциск високо цінував народну побожність. Лев XIV також цінує народну побожність. Але важко уявити, щоб Лев XIV відкрито суперечив традиціям Церкви, або навіть схвалив документ Дикастерію віровчення, який відкрито засуджував би певні прояви віри майже упередженим чином.
Отже, майбутній «марійний» документ стане перевіркою. Побачимо, чи спонукають кардинала Фернандеса, найвідданішого прихильника Папи Франциска та його довіреного «ідеолога», змінити тон і масштаб своїх заяв. Папа Франциск схвалював такий тип мови, який сигналізував про розрив із минулим, навіть там, де цей розрив був, можливо, перебільшеним або переважно ідеологічним. Лев XIV не рухається в цьому напрямку.
Але схоже, що Фернандес хоче чинити тиск на Лева XIV, щоб той опублікував усе, підготовлене ще за часів Папи Франциска.
У січні 2025 року Фернандес оголосив, що Дикастерій готує документи про значення моногамії, рабство в історії та різні форми рабства сьогодні, місце жінки в Церкві і, власне, деякі маріологічні питання.
Відтоді про ці документи більше нічого не говорилося. У деяких випадках ми можемо припустити, якою мала бути їхні загальна лінія. Щодо рабства, то Фернандес належить до тих, хто наголошує, що Церква схвалювала рабство і лише пізніше змінила свою доктрину. Це твердження суперечить історичним даним, наявності релігійних орденів (таких як мерседарії), заснованих саме для звільнення поневолених людей, а також тому факту, що політичні рішення Папської держави не можна плутати з богословськими позиціями. Фернандес, однак, уперто підтримував цю ідею, навіть висловивши її на пресконференції під час Синоду про сім’ю 2014 року .
Щодо ролі жінок у Церкві — тут можна би очікувати повернення до питання жіночого дияконату: теми, для розгляду якої Папа Франциск створив дві комісії, які ще не надали остаточних результатів. Є припущення, що документ про цінність моногамії був би найменш схильний до хибних тлумачень з-поміж усіх документів.
Ймовірна публікація цих запланованих документів, а також зміни у їхній мові й темах, можуть стати важливим ключем до розуміння того, як Лев XIV бачить свій понтифікат.
Справді, на Лева XIV чиниться певний тиск, щоби він продемонстрував, чи хоче він бути наступником Франциска.
Під час sede vacante німецький єпископат схвалив обряд благословення одностатевих та неврегульованих союзів. Кельнська дієцезія дистанціювалася від документа, оскільки кардинал Велькі, архієпископ Кельна, зазначив, що обряд суперечить декларації Дикастерію віровчення «Fiducia supplicans». Згодом цю позицію підтримали ще чотири німецькі дієцезії.
Говорячи про «Fiducia supplicans», сам Фернандес сказав, що Лев XIV його не змінить. Це також є формою тиску, враховуючи, що Фернандес, як і всі інші керівники Дикастеріїв, наразі обіймає тимчасову посаду.
На Папу також чинять тиск щодо питання абортів. Німецький єпископ попросив не використовувати аборти як «ідеологічну зброю». Оскільки Лев XIV ще не висловлювався з цього питання, ця заява звучить як надмірний тиск на Папу. Леву XIV доведеться шукати баланс, але він не може цього зробити під тиском.
Ще є випадок отця Міхаеля Венінгера — колишнього посла Австрії, який, овдовівши, став священником і деякий час служив у Дикастерії міжрелігійного діалогу. Близький або навіть повністю залучений у масонство — на офіційних вебсайтах його описують як капелана масонської ложі, — він чітко дав зрозуміти, що у тому, щоб бути водночас католиком і масоном, більше немає протиріччя. Цьому твердженню суперечать, крім іншого, кілька заяв Дикастерію віровчення. Однак і тут на Папу чинять тиск. Розпалюються публічні дебати, щоб змусити Лева XIV висловитися або ж дозволити маніпулювати позицією Церкви на тлі його мовчання.
Ці «підвішені» документи та невисловлені декларації наразі є дамокловим мечем, що нависає над понтифікатом.
Лев XIV не схожий на людину, яка прагне сіяти розбрат. Але що він може зробити перед лицем агентів розколу? Як він може спростувати наратив про самого себе? Чи вистачить йому сміливості зупинити деякі з найсуперечливіших спадщин попереднього понтифікату?
Ці питання поки що залишаються відкритими.
Відповіді на них дозволять нам краще зрозуміти напрямок понтифікату Папи Лева.
фінансово.
Щиро дякуємо!
