Я геть розвалився. Ніхто про це не знав, тільки найближчі рідні. Минуло два тижні; якось розмовляв я зі знайомими священиками. Один з Великопольщі, другий з Підкарпаття. Кожен з них зненацька запитав: «Слухай, що сталось? На молитві я відчув внутрішній поштовх: молися за Мартіна».
Минув тиждень. Никодимко хапонув склянку чаю і вилив на себе весь окріп. Сильно обпікся. Сунули під струмінь холодної води, потім півгодини змінювали йому холодні пов’язки. Й тоді задзвонив телефон. Я взяв слухавку. Виявилося, що то наш священик, о. Станіслав Урбаняк, екзорцист із Руанди. Сказав мені, що молиться… за нашу сім’ю. Коли я розповів йому, що сталося за півгодини раніше, він усміхнувся: «Але ж усе це тільки для того, щоб ти побачив, що демон неспроможний зробити тобі ніякої кривди, бо ти схований у долонях Господа». Після опіку не залишилося й сліду.
Фото: Олена Качуровська, СREDO
Уже довгі роки як я знаю такі ситуації. Розповів про них у книжці «Хай живе слабкість». Наведу дві. Я пішов спати, а моя дружина, якій було страшенно нудно, сиділа в кріслі перед телевізором. І раптом на мій телефон прийшов СМС. Дорота його прочитала. Написав о. Августин Пеляновський: «Ісус знайшов собі місце навіть на хресті ганьби, а вам і в комфортних кріслах незручно». Ну, нормально, холера, прям тобі Big Brother! Дорота почулася як у «кімнаті відвертості», ніби навкруги камери. Неймовірно. Звідки він про це знає? — то було нашим першим запитанням.
Іншим разом я подзвонив, аби сказати, що Дорота переймається своїм здоров’ям. Я ще й рота розтулити не встиг, а о. Августин випалив: «Скажи Дороті, що вона не хвора». Півроку я не мав відваги запитати, звідкіля він знав про всі ці ситуації. Коли зрештою відважився, отець глянув на мене здивовано й відрік: «А ангели нам на що? Вони кращі, ніж інтернет!»
Так це працює.
Мартін Якимович, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
