«Ніхто не відповів мені, окрім Папи»

Крістіано Джентілі, засновник кампанії захисту африканських альбіносів пояснює, як Франциск став першим учасником проекту «Біла тінь».

Крістіано Джентілі працював в Африці, коли виявив, що 10 тисяч африканців народилися альбіносами і таким чином страждають все своє життя від дискримінації.

Дивлячись, як на цих людей буквально полюють місцеві чаклуни, він завзято вирішив їм допомогти.

Джентілі написав книгу під назвою «Біла тінь», використавши художню прозу, як зображення важкого стану цих людей.

Він сподівався на підтримку тисячі людей з різних країн та сфер галузей, але єдиним, хто відповів йому, був Папа Франциск.

Тепер його ініціатива привернула міжнародну увагу.

Перед зустріччю з Папою Франциском і запуском кампанії захисту африканських альбіносів, Джентілі порозмовляв із виданням Zenit у Ватикані.

— Чи не могли б ви трохи розповісти про себе і про те, чому і як ви зайнялися цією справою?

— Я був держслужбовцем в одній міжнародній організації більш, ніж 10 років. Коли я був в Африці, то відвідав Судан та Дарфур і там побачив нечувану реальність життя африканських альбіносів. Потім я пішов у щорічну відпустку й багато подорожував Танзанією з активістами з прав людини, щоб більше вивчити цю проблему. Ми їздили по сільських місцевостях та інших місцях Танзанії, щоб дослідити життя цих людей. Ми хотіли побачити, в яких умовах вони живуть. Після цього я роздумував, як підвищити обізнаність у так званому «цивілізованому світі» про цю хворобу.

Показник захворювання на континенті — один із найвищих у світі. Десятки тисяч африканців страждають від цього. Отож, я думав, що могло б стати кращим інструментом, щоб збільшити обізнаність про цю рідкісну хворобу, а тому вирішив написати роман, під назвою «Ombra Bianco» («БілаТінь»). Це вигадана історія, але натхнена реальними людьми та розповідями.

Крім роману я написав більше, як 4 тисячі листів до впливових людей, щоб отримати якусь підтримку, але ніхто не відповів мені. Окрім Папи.

— Ви могли би описати хворобу альбінізм?

— Я називаю це італійською: «останній з останніх» тому, що ці люди зазнають дискримінації в день їхнього народження і до того дня, коли вони помирають. Через те, що вони білі в Африці, їх називають привидами або духами. Вони зазнають дискримінації навіть у своїх сім’ях. Деяким не дають ім'я при народженні, оскільки вважається, що вони не належать до роду, до своєї сім'ї.

Крім того, на них полюють. Місцеві чаклуни вірять, що альбіноси можуть приносити успіх. Вони вважають, що з допомогою їхніх кінцівок можна знайти золото, зловити більше риби, перемогти на виборах і так далі. Вступаючи в статеві стосунки з жінкою, хворою на альбінізм, як вони вважають, можна вилікуватись від СНІДу.

Дискримінації, полювання, переслідування. Крім того, подумайте, що значить бути білим, без меланіну в шкірі й бути під екваторіальним сонцем. Більшість з них страждають в майбутньому на рак шкіри, таким чином, не  досягаючи середньої тривалості життя.

— Як ви зв'язались із Святішим Отцем і які надії покладали, роблячи це?

— Я написав листа Папі Франциску у Ватикан. Він отримав листа, а я у відповідь – телефонний дзвінок. Папа запросив мене на зустріч, я не спілкувався з ним особисто, лише з одним із його помічників. На міжнародну симпозіумі щодо Африки, який відбувся в Папській академії наук у Ватикані 29 листопада 2013 року, я був доповідачем серед багатьох впливових та відомих людей. Тоді я звернувся до присутніх з промовою, розповідаючи про роман та незнану реальність хвороби альбінізму. На момент конференції я зупинився в домі Святої Марти, де живе Папа.

— Чи можете ви поділитися враженнями про цей дім?

— Так, це було неймовірно лише тому, що я мав можливість зустрітись особисто з Папою в їдальні і також бути серед тих людей, які оточують його. Це дуже миле середовище. Я був приємно вражений.

— Після того, як Папа попросив виступити Вас на конференції, що було далі?

— Коли я завершив конференцію, Папа запросив мене на приватну зустріч. Під час цієї зустрічі я розповів трохи про проблему альбінізму. Однак, він дуже добре знав, що відбувається в Африці і був дуже співчутливим і уважним до африканських альбіносів, людей, які вважалися «останніми з останніх», живими символами абсолютної периферії.

Далі розповів Папі, що я розробив. З допомогою молодих хлопців-програмістів ми розробили і створили додаток – соціальну аудіо-книгу, першу в своєму роді.

— Чому ви вибрали саме цей спосіб?

— Аудіо-книга — це книга, яку читає особа, щоб інші могли послухати. Таким чином символічно, ви даєте можливість говорити тому, хто не має права голосу говорити сам за себе.

Вам пропонується прочитати речення з роману. Роман «Ombra Bianca» розбитий на 2000 речень, і можливо, на сотні тисяч слів. Люди можуть зареєструватися на сайті, заповнивши заявку за адресою електронної пошти. Потім вони можуть прочитати фразу або уривок з книги і пожертвувати свій голос за тих, хто постраждав. Це дуже зворушливо бачити, що є такі люди по всьому світі, які символічно читають уривки для створення першої соціальної аудіо-книги і жертвують свої голоси за альбіносів. Ця ініціатива була запущена минулого тижня, але Папа хотів бути першим.

— Яку участь взяв у цьому Папа?

— Папа прочитав кілька фраз із моєї книги. Він читав уривки персонажа, який служив свого роду метафорою католицької церкви в Африці, з якого все почалося а, потім він начебто зник. Цей персонаж уособлює надію. Його звати отець Френсіс. Ім’я виникло задовго до того, як Папа Франциск був обраний Папою.

— Чому цей випадок єдиний в своєму роді?

— Це перший в своєму роді проект, в якому всі люди можуть пожертвувати свій голос, аби прочитати уривок з книги італійською мовою. Навіть якщо ви іноземець, вам доведеться прочитати її по-італійськи. Першим, хто читатиме, буде сам Папа.

Також на сайті ви можете знайти інформацію про те, як пожертувати гроші на допомогу африканцям-альбіносам або ж допомогти їм у інший, можливий для вас спосіб.

— Чи не могли б ви більш детально розповісти, що спонукало вас так зацікавитись проблемою альбіносів?

— Просто це явище є досить абсурдним. Це дуже іронічно і в це важко повірити. Бути білим і дискримінованим в Африці здається божевільним, і як правило, люди з білою шкірою є в центрі насмішок. Це доказ того, що ми живемо в суспільстві, повному забобонів.

Я хотів зробити щось, оскільки це не так вже й важко. Це не подібно до вислову: «Я хочу покласти край ізраїльсько-палестинському конфлікту», що за складно для мене. Але разом з цим, ми можемо щось таки зробити. Ми говоримо про десятки тисяч людей, так, це багато людей, але все ж. Також упередження можуть бути викорінені, і ми повинні працювати над цим. Враховуючи всі ці фактори, я відчув, що можу щось зробити, повинен був щось зробити і  зробив.

Навіть витративши кілька секунд, щоб пожертвувати свій голос і прочитати кілька рядків цього твору, наслідуючи приклад Папи, ми зможемо допомогти людям, яким нікому допомогти. Будемо сподіватися, що цей проект приверне увагу світових  та релігійних лідерів до реалій життя людей, хворих на альбінізм, до людських істот, які забуті або відкинені.

Zenit
Переклад: Олена Бахаровська, СREDO
Фото: Ombra Bianca