Цього року, в день Великої П’ятниці, мені випало пізнати тяжкість хреста. Звісно, тільки як образ, символ… Нічого, що бодай якось, навіть віддалено, нагадувало би хоч якісь відчутні страждання, зі мною не сталося.
А однак…
У Велику П’ятницю в Католицькій Церкві під час богослужіння звершується поклоніння Хресту.
Щодо нашого конкретного випадку, римо-католицького храму святих Петра і Павла у Рівному, то цей хрест для поклоніння лежав на столі у притворі. Й коли настав час нести його до вівтаря, то я виявився тим, хто стояв обік. Мене попросили допомогти; я відгукнувся з радістю.
Поки несли — думав: якби оце не впустити. Чималенький же! Біля вівтаря нижню частину хреста спустили на підлогу, а ми зі ще одним братом продовжували тримати його горішню частину так, щоби хрест тримався по похилій.
Люди почали підходити на поклоніння до хреста: торкалися, цілували, притулялися до нього. Я спер його металеву перекладину собі на плече — так було легше тримати.
І кожен доторк до хреста додатковою вагою давив мені на груди.
Всі гріхи… коли хтось пристрасно, вдячно припадав до розіп’ятого Спасителя… Всі немочі… коли літні люди, щоб підвестися, спиралися на підніжжя хреста…
Мене хотіли підмінити, але я відмовився: такі подарунки долі випадають нечасто.
…І тільки одна черниця, ставши навколішки біля хреста й потягнувшись до нього вустами, взяла хрест у долоні й трошки потягнула НА СЕБЕ — на якусь краплинку й секунду зменшивши його тягар.
*
Окрім усього, пізніше я дізнався, що цей хрест був тим самим, який від початку будівництва храму й до цього літа стояв на його даху. Причому залишався він там і за радянської влади — ось тільки… зігнутий.
Бригадир, якого 1939 року відрядили на дах храму знімати хрест, побачив, що він металевий, і велів робітникам загнути його. 1990 року вже нові християни піднялися на дах будівлі — і цілком несподівано для себе знайшли там фактично непошкоджений хрест.
І розігнули його.
Тепер, після ремонту, цей хрест зберігатиметься як реліквія в нашому храмі свв. Петра і Павла.
Євген Новицький, Рівне
фінансово.
Щиро дякуємо!
