Неможливо точно описати, яким же було земне життя Діви Марії. Ще менше ми знаємо про Її смерть. А те, що відбулося з Нею далі, на землі залишиться для нас незвіданим та недосяжним. Що ж тоді? Залишається віра.
Іще нещодавно апостоли скорботно схилялися над тілом Діви Марії, оплакуючи кінець Її життя. А тепер вони з невимовним здивуванням зводять руки вгору, до Неї — земної жінки, чиї тіло й душа були взяті на Небо, щоби там Вона змогла посісти заслужене місце поруч із Сином та навіки стати не лише Богоматір’ю, а й Царицею Небесною.
Цей апокрифічний сюжет завжди приваблював митців таємничістю та неоднозначністю, тож уже з Середньовіччя множилися живописні інтерпретації цієї події. Традиційно такі картини надзвичайно багатофігурні: тут і всі апостоли, схвильовані відсутністю тіла Марії, й ангели, які піднімають тіло Божої Матері та вітають Її квітами і грою на музичних інструментах; угорі композиції іноді зображають Бога‑Отця (як на картині Тиціана). Однак головна увага завжди акцентована на постаті Марії, яка переходить з одного світу в інший. Саме цей образ зазнав чи не найбільшої трансформації впродовж століть: якщо на ранніх роботах Марію зображали умиротвореною, то згодом Її постать набуває експресивності.
Цікаво та нетрадиційно передав сюжет взяття Діви на Небо італієць Франческо Граначчі на вівтарному образі для капели Медичі у Флоренції. Марія підноситься над своєю гробницею, що вже поросла білими квітами, на хмарі, яку тримають маленькі ангелики. Її постать, що не виражає жодних переживань, осяяна золотим ореолом. Вона спускає свій пояс невіруючому Томі, а той намагається дотягнутися до нього, щоб усвідомити й повірити у чудо, яке щойно сталося. Поруч зображений Йоан Хреститель, покровитель Флоренції, а за ним – св. Яків. По інший бік стоять св. Варфоломій зі звичними атрибутами (книгою та ножем) і св. Лаврентій у дияконському облаченні, що розписане сюжетами з життя Діви Марії. Композиція дихає рівновагою та гармонією.
Натомість Пауль Рубенс наповнює цей сюжет емоціями. Усі постаті, зображені на землі (апостоли, Марія Магдалина та сестри Марії), перебувають у панічному настої: Рубенс майстерно передає індивідуальні переживання кожного з учасників цієї події. А над ними зображено другу групу осіб: Діва Марія в оточенні маленьких ангеликів-путті лине до Неба. Вона вже не звертає уваги на те, що діється внизу – Її схвильований лик спрямований лише до небесного сяйва. Вона чекає на зустріч з Ісусом Христом, щоби нарешті вічно бути поруч зі своїм Сином та стати заступницею людства, вислуховуючи молитви про допомогу від усіх, хто прагне спасіння.
Олеся Гощук, «Католицький Вісник», № 15/ 2015
фінансово.
Щиро дякуємо!
