Спонсори Царства Небесного

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXIV звичайного тижня, рік І

Колись один священник запитав: «Як на вашу думку, звідки Ісус брав гроші на їжу, житло? Сучасною мовою: хто був Його спонсором?» Так, пам’ятаємо, що в апостолів була скринька, в яку люди кидали пожертви. Сьогоднішній уривок трохи перевертає уявлення про те, як виглядало проповідування Ісуса. Євангеліст Лука чітко пише: «жінки… служили Йому зі свого майна». Отже, були жінки, в чиєму житті Ісус вчинив чудеса, і вони разом з Ісусом та апостолами брали активну участь у поширюванні Царства Божого, а саме — підтримували Ісуса й апостолів фінансами.

Цікаво, але в 99,9% випадків ми уявляємо Ісуса в оточенні Дванадцяти. Так само, з Дванадцятьма, Його найчастіше зображують на іконах, скульптурах, картинах. Дуже рідко можна побачити жінок. Але ж ці жінки були постійно поруч, підтримували, слідували, ділилися. Перебуваючи поряд, вони постійно бачили ще більше чудес зцілення, визволення, постійно слухали Ісуса, постійно Його бачили, постійно були біля Нього. Звісно, Ісус та учні обійшлись би якось і без фінансової підтримки цих жінок. Але якщо їхня роль описана у Євангеліє, з конкретними іменами — чи не означає це, що ті жіночки робили великий внесок у Боже Царство?

Сьогодні десятина в Церкві не є обов’язковою. Це — добровільне рішення кожного. У Католицькій Церкві останнім часом про це мало говорять; багато людей навіть не особливо переймаються питанням підтримки Церкви або її справ милосердя. Інколи навіть є таке відчуття, що в Церкві має бути все безкошовне і що Церква нам чимось зобов’язана.

Сьогодні Євангеліє прямим текстом говорить, що моя фінансова підтримка, хоч би як це різало вухо, потрібна Церкві, її служителям для ширення Царства Небесного. Гроші на священників не падають просто так із неба; багатих дядечків-спонсорів також не повно всюди. Але чимало є нас із вами: тих, хто щонеділі ходять до храму і можуть допомогти. І моя десятина може бути не тільки суто для Церкви. Сьогодні, в умовах війни, Україна переживає труднощі у багатьох царинах. Є люди, які ціною власного життя захищають нас і наші родини. Це нагадує звільнення чи зцілення Ісусом тих жінок, про яких йде мова в сьогоднішньому Євангеліє. Можу віддячити українським воїнам за свій спокійний сон та можливість зранку іти на роботу. Можу віддати свою десятину хворій особі, родині, яка втратила житло і все своє майно … можливостей та потреб безліч. Головне — наші дії. Зі свого досвіду хочу сказати, що перші десятини даєш зі скреготанням у серці, але потім Господь перемінює це на радість ділення і радість від того, що комусь ця допомога така важлива.

Моя нагорода в тому, що таким чином я беру участь у поширенні Царства Божого; що те, що я роблю, не менш важливе, ніж те, що роблять ті, хто стоїть на передовій духовного чи війського служіння; що Господь пам’ятає про мою підтримку і в той чи інший спосіб Він наповнюватиме моє серце Собою. Ну і пам’ятаємо, що «нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Кор 9, 7).