Роздуми над Словом Божим на суботу XXVIII звичайного тижня, рік І
Сьогоднішній уривок про непрощення за хулу на Святого Духа у мене завжди викликав нерозуміння. Чому відречення від Ісуса прощається, а хула на Святого Духа ні? І що таке взагалі «хула»? Для цього спробуємо використати принцип «Біблія пояснює Біблію» та подивитися, в яких ще контекстахк використовуються слова «відректись» і «хула».
Слово «відрікатись» грецькою звучить αρνησάμενός (арнесАменОс) і перекладається як заперечувати, відмовлятись, відрікатися. Це саме слово використовується в небагатьох інших уривках Біблії, а саме в ситуації з апостолом Петром (Йн 13, 38; Йн 18, 25-27). Ісус казав Петру, що той відречеться, Петро відрікся, і коли заспівав півень — він згадав слова Ісуса про відречення. Всі знаємо подальші події. Навіть після відречення Петро розкаявся і залишився разом з іншими апостолами. Ісус не відмовився від нього. Це пояснює слова з сьогоднішнього Євангелія: «І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься» (Лк 12, 10).
Слово «хулити» грецькою звучить βλασφημήσαντι (бласфемЕсанті) і перекладається хулити, злословити, зневажати Бога. Це слово зустрічається найбільше у 2 Цар 19. Там розповідається про ассирійського царя, який злословив Бога.
«Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!» (2 Цар 19, 22)… «Твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх» (2 Цар 19, 28). Злословлення Бога — це не лише якісь погані слова, це більше постава серця, гординя, яка зашкалює, зверхнє ставлення себе на місце Бога без подальшого розкаяння, гординя, яка межує з дурістю. Подивимось на наслідки злословлення Бога.
«І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п’ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!…. І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар’ецер убили його мечем» (2 Царів 19, 35‑37).
Ассирійський цар так і не зробив жодних висновків. Після знищення цілої армії за одну ніч він продовжував молитися своєму божку, нічого не написано про його здивування, розкаяння, страх перед Богом Ізраїля.
Отже, відречення і хула на Бога — дуже близькі за сенсом поняття, але різниця є в поставі мого серця і моїх подальших діях. Можу через свою слабкість відректись від Бога перед людьми, але якщо розкаюсь у цьому — Господь прощає, як простив Петру. Але якщо продовжую через свою дурість та гординю зневажати Бога, і то постійно, без натяку на розкаяння, то наслідки не примусять чекати довго. Прошу Бога завжди берегти моє серце та розум, щоб не було ситуацій з відреченням від Нього, і тим більше злословленням Живого Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
