Світ повниться «чудесами і знаками»: тут і війни, і голод, і космічні відкриття, а разом із тим — свято на святі. Ось-ось розпочнеться Ювілейний Рік Милосердя. Паралельно з ним (чи як інша площина багатовимірності церковного багатства?) уже розпочався і триватиме до січня 2017‑го Ювілейний рік Ордену Проповідників — 800-річчя від заснування.
З цієї нагоди CREDO звертається з запитаннями до о. Яцека Дудки ОР, Генерального вікарія Східного вікаріату св. Архангела Михаїла.
— Що таке ювілей домініканського ордену?
— Ювілей — це, передусім, подяка Господу Богу за дар святого Домініка та Орден, ним заснований. До цієї події готуються домініканці всього світу, також і брати київського Дому Пресвятої Богородиці. Реколекції для нас провадить о. Яцек Салій. Для підготовки до реколекцій він просив наші Конституції латинською мовою, тому що часто буде цитувати. Отже, ідеться про те, чим ми повинні займатися і для кого жити в Ордені. Ми запрошені переживати цей Ювілей як подяку, на індивідуальному рівні, та як заклик до навернення, на суспільному рівні нашого вікаріату.
Ми визначили, яка місія домініканців в Україні, й на капітулі 2010 року ухвалили таку мету нашого служіння: проголошення Божого Слова, що повинно виростати з нашого спільного життя, молитви і ґрунтовного навчання з наміром утверджувати місцеву Церкву у вірі та будувати єдність християн. Домініканський орден почався не з нас і, дасть Бог, нашим поколінням він не закінчиться. Ми зобов’язані продовжувати традицію, підтримувати її в тому розумінні, що ми не нагромаджуємо попелу, а підтримуємо вогонь. Отож ми хочемо підтримувати цей вогонь через молитву, серйозне навчання та спільне життя в Ордені.
— Як саме виглядатиме це відзначення на рівні всього Ордену?
Наші брати візьмуть участь у загальних урочистостях. Наприклад, о. Петро Октаба стане нашим репрезентантом у Римі, де браття розглядатимуть енцикліку Dei Verbum, будуть пов’язувати Ювілей та проголошення Божого Слова. У жовтні заплановано зустріч в Америці, де брати роздумуватимуть над тим, як проголошувати Євангеліє сучасному світу, і вже в січні о. Микола Лучок, наш брат зі львівської спільноти, поїде на підготовку до цієї зустрічі, в Ірландію. У лютому 2016 р. відбудеться зустріч-підготовка в Ауґсбурзі, щоби потім Європа могла репрезентувати домініканців на всеорденській зустрічі в Америці. Отці Войцех Сурувка і Домінік Сімон представлятимуть наш вікаріат на зустрічі Ордену в Барі (Італія), де брати будуть роздумувати, як єднати людей із Богом та між собою. Ця конференція буде присвячена проблемі екуменізму.
Коли я був на підготовці нових вищих настоятелів (у Римі), мені сподобалось, як наш Магістр (Генеральний настоятель) о. Брюно Кадоре намалював машину, де за кермом — сам Магістр, а в машині багато-багато учасників. Є апостольські сестри, брати-проповідники, миряни і домініканські волонтери. І колеса, які нас несуть, — це пошуки істини, намагання жити в спільноті, молитва і все, що важливе в нашому Ордені.
Як спільне діло Домініканської Родини, важливою подією буде зустріч на Лєдніці (Польща). Молодіжні зустрічі на Лєдніці — відоме діло домініканця о. Яна Гури; а в цей ювілейний час там ще й святкуватимуть визначну дату — 1050 років хрещення Польщі. Отець Ян там покаже святих, які були важливі для християнства Польщі й України. Зокрема, я особисто — як брат на ім’я Яцек — буду в тому представленні виносити з вогню статуетку Богородиці й Пресвяті Дари, як це, за легендою, зробив у Києві св. Яцек Одровонж. Цим буде показано молодим учасникам, що Євхаристія і довіра до Божої Матері — ключ для сучасної загубленої людини. У зустрічі візьмуть участь чимало охочих із домініканського душпастирства нашого вікаріату, і з Інституту, і з Фастова, Львова тощо.
Зустріч молоді на Лєдніці планується на 4 червня. А на 7 червня брати-домініканці запрошують на Служев, до Варшави, на спільне святкування з Польською провінцією.
— А що відбуватиметься протягом цього року в межах вікаріату?
— Насамперед — згадане індивідуальне звернення до Господа Бога через реколекції. Потім будуть різні події. Наприклад, найближчим часом, 16 грудня, відбудеться відкриття соціального проекту у Фастові. Там розпочинає свою діяльність школа — величезне діло, яким останнім часом займався о. Михайло Романів. Це буде місце надії, як ювілейний дар для дітей та дорослих: місце зустрічі, місце для реабілітації дітей з обмеженими можливостями. У Фастові близько 200 дітей, які не можуть рухатися, тому що не мають візочка!
На наш запит відгукнувся фонд із Голландії, який включає нас у проект підтримки допомоги дітям. У травні ми зустрічалися з Майклом Діббом, що був у нас як представник ООН, і він сказав: «Я говоритиму про вашу проблему в світі. Можливо, хтось відгукнеться». Отже, відгукнулися, й це тішить. І, як я вже казав на відкритті дитячого будинку в Фастові, в листопаді 2013 р., це велике діло спирається на співпрацю, а співпраця має спиратися на любов. Отож завдяки цьому постане початкова школа для дітей із дитбудинку, але вона також буде відкрита й для інших. Заплановано місце для самотніх мам: 8–10 мам зможуть там перебувати протягом року після пологів. Також там буде театр (почне діяти вже до кінця року) і місце роботи для дев’ятьох людей: піцерія, де фастівчани зможуть зустрітися й посидіти.
Важливим «зовнішнім» святом, спільно з усіма охочими, буде відзначення в Києві урочистості святого Томи Аквінського, зі студентами Інституту св. Томи, з фотовиставкою — планується, що Ольга Рибачук покаже домініканське життя… Але спочатку буде подяка усім нашим попередникам: отцю Зигмунду, отцю Каліксту, брату Максиму, сестрі Наташі, сестрі Казимирі та іншим — усім, нашим померлим, хто входить до складу Домініканської Родини. Ця поминальна-подячна Меса запланована на 28 листопада.
У рамках Ювілейного року відбудеться цілий список подій, бо навіть ті ж традиційні Успенські читання нині вкладаються у святкування Ювілею. Інститут св. Томи запланував видання двох книжок, присвячених домініканському життю. Сестра Юлія Карлова, яка мешкає в Ялті, готує спеціальний відеофільм про домініканське життя. Брати з Фастова на сайті «Проповідник» щодня коментують Слово Боже — аудіо і відеоформати…
Ми думаємо, що святкування має бути спільним не тільки у сенсі відзначення, а й у сенсі приготувань. Тому, наприклад, свято Перенесення мощів св. Домініка, 24 травня, організовуємо ми, брати-проповідники, а ось урочистість св. Домініка, 8 серпня, можуть узяти на себе домініканці-миряни.
Мають бути також спільні реколекції для всіх домініканців-терціаріїв України. За цю справу, думаю, буде відповідати о. Якуб Гонцяж. У цей час такі реколекції має бути простіше організувати, ніж раніше, бо тепер вони охоплюватимуть тільки терціаріїв з України, не треба буде нікому з Росії їхати.
— Надзвичайно цікавий момент, особливо в умовах ювілейного року… Уточніть, будь ласка, як саме виглядатимуть справи у Східного вікаріату, який досі називався Вікаріатом Росії та України.
— Ця назва функціонуватиме ще до 7 червня 2016 року. А в той день вступить у дію постанова про реструктуризацію Ордену, яка започатковувалася ще 2010 року в Римі. Ми беремо у цьому процесі участь разом із 12‑ма іншими вікаріатами Ордену в світі. Закінчитися ця справа має до початку капітулу в Болоньї, який заплановано на липень 2016 року. Ми станемо Українським вікаріатом, який буде приєднано до Польської провінції Ордену Проповідників, матимемо одного промотора (о. Даріуш Кантиповіч), відповідального за спільноти на теренах України.
Уже досить довгий час триває праця над Статутом вікаріату України, аби нам досягти більшої відповідальності й автономії, щоб брати почувалися вільнішими. Ми домоглися ухвалення цього Статуту, тепер він чекає на схвалення (інтермедіум) Польської провінції. Назва вікаріату Святого Михаїла Архангела за нами залишається.
— Прекрасна подія як для сучасних обставин і в рамках ювілею!
— Так. І, дивлячись уперед, важливо не забувати минулого. Як про це просив Папа Франциск у своєму листі на Рік богопосвяченого життя: треба дякувати за те, що було, і, повертаючись до витоків, дивитися в майбутнє. Тому, серед інших заходів, ще будуть реколекції про покликання, які о. Микола Лучок проведе, певно, і в Києві, і в Фастові, аби запропонувати молодим ступити на шлях святого Домініка. Це будуть відкриті реколекції для всіх охочих, реколекції покликання в рамках Ювілею.
Також планується зустріч домініканської молоді, як частина підготовки до Всесвітньої зустрічі молоді в Кракові-2016 із Папою Франциском. Учасники ВДМ-2016 поїдуть спершу до Вроцлава.
Папа проголошує Рік Милосердя, і для нас це величезна радість — що він настає після Року богопосвяченого життя. Така вже логіка: ми Йому посвячені, але все одно недосконалі, тому потребуємо Божого Милосердя… мене це втішає.
— Ювілеї пов’язані з подарунками. Церква їх і отримує, і сама дарує. Зокрема, йдеться про відпуст…
— Наш Магістр, о. Брюно Кадоре, звернувся з проханням до Папи Римського, щоб він дав можливість індульгенції (відпусту) на весь рік для усіх, хто братиме участь у домініканській літургії, пов’язаній із цим Ювілеєм. Щоразу за участь у літургії, за звичайних умов — молитва «Отче наш», «Вірую», Ювілейна молитва, яку роздрукують на іконках, щоб кожен міг узяти і молитися, і «Під твою милість» — і можна весь Ювілейний рік (тобто більше, ніж просто календарний) отримувати індульгенцію як для живих, так і для померлих.
Відпустових місць (так, як це визначають єпископи по своїх дієцезіях) у нас не буде окремо. Всі домініканські місця України — відпустові! Кожен, хто приходить до домініканців на Літургію та виконує звичайні умови, отримує відпуст. Сподіваюся, всі знають, що таке звичайні умови: бути після сповіді, приступити до Причастя, не мати прив’язаності навіть до найменшого гріха, помолитися в намірах Святішого Отця (їх можна прочитати і в календарях, і на католицьких сайтах, ці наміри щомісяця оновлюються)…
— Тобто в Україні зараз справжній вибух відпустів та привілеїв: тут у нас і Ювілей Милосердя, і ювілей Ордену, і щоденні відпусти?
— Я дуже вдячний Домініку, що він мав ініціативу і дав свободу та простір для того щоб домініканці в кожному столітті були здатні повертатися до витоків та реалізувати свою мету. Гасло цього Ювілею: «Послані, щоб проголошувати Євангеліє, повернутися до Євангелія». Повернутися до Євангелія, прийняти Боже Слово і ділитися з іншими. І славити. Благословляти, проповідувати. Так, як каже гасло всього Ордену: Contemplare et contemplata aliis tradere — споглядати й ділитися плодами споглядання.
В Україні, після відділення від Росії, налічуватиметься 24 брати-проповідники, які працюють у Києві, Фастові, Львові, Ялті та в Чорткові. Окрім братів-домініканців, ще є сестри (але не споглядального життя, цих ще немає), діяльних чинів: наприклад, Сестри Святого Домініка з Гранади — «сестри-іспанки»; вони живуть повністю своєю окремою структурою, але це також члени Домініканської Родини. Неможливо не згадати сестер Домініканок Місіонерок Ісуса і Марії, які працюють у Фастові, сестер із Жовкви, і світських домініканців, які працюють від Ялти до Ужгорода, допомагаючи у проповіді українською, російською, ба навіть угорською мовами.
— До речі, про мову. Це, може, на надто «ювілейне» запитання, але досі у Східному вікаріаті, який об’єднував Росію та Україну, офіційною мовою було визнано російську. Як тепер буде з цим питанням?
— Три робочі мови залишаються. Українська — бо вікаріат України; російська — для тих, хто українською спілкуватися не може; і польська, оскільки ми структурно приєднуємося до Польської провінції. Російська, на мій погляд, потрібна не тільки тим, хто ще української не вивчив, але й для самих українців — у державі немало тих, хто спілкується російською, для них теж треба доносити проповідь. Скажімо, сайт DOMINIC.UA та інша присутність в інтернеті. Сподіваюся, ми запустимо цей сайт протягом ювілейного року. Він матиме свою «польську» частину, але відкриватися буде як український сайт. Також на ньому мають бути посилання іншими мовами, також англійською, щоб донести інформацію для всіх зацікавлених. Однак українська мова буде головною.
— Дякую за розмову!