Український народ завжди відзначався великим вшануванням Богородиці. Про те, як правильно розвивати в собі цю набожність ми запитали відомого у світі реколекціоніста, маріолога, священика з бельгійської провінції Спільноти Блаженств, отця Філіпа Маскареля.
– Перераховуючи місця богородичного культу в світі, Святіший Отець Йоан Павло ІІ в своїй енцикліці «Redemptoris Mater» говорить про «своєрідну географію віри Марійної побожності». Безперечно, також Україну можна включити до цїєї мапи, адже і ми маємо Бердичів, Летичів, Зарваницю. Щороку тисячі прочан зі всіх куточків України вирушають в дорогу, щоб вклонитися Пресвятої Діві в її чудотворних іконах. Проте, виникає питання, що робити, аби вшанування Богородиці мало не лише зовнішній характер, але, передусім, глибоко внутрішній, не завагаюсь сказати – навіть містичний?
Передусім, слід постійно підкреслювати важливість таких паломництв. Сьогодні, коли в нас, на Заході, пустошіють храми, як парадоксально б це не звучало, але водночас невпинно збільшується кількість паломництв до Марійних санктуаріїв. Люди продовжують прибігати до Богородиці, приносячи Їй свої страждання, але також радість та вдячність за те, що Вона не тільки їх вислуховує, але й дає почуття безпеки та свою материнську любов. А з іншого боку, це власне Марія перша виходить людині назустріч. Поспішає до нас, як колись до Єлизавети. Дає нам Ісуса, а в Її присутності сам Святий Дух сходить на нас, щоб нас втішати, зміцнювати, зцілювати. Зверніть увагу, що невід’ємний елемент, так би мовити, пасторального життя Богородичних храмів – це Євхаристія. Справжнє вшановування Пресвятої Діви завжди буде спрямоване на глибше зрозуміння цього таїнства. Адже саме Євхаристія повинна знаходитися в центрі християнського життя кожної людини і паломника зокрема.
– «Коли ми перебуваємо близько Марії, то почуваємося кращими» – говорив святий Максиміліан Кольбе.
Святий Максиміліан, святий Людовик Марія Гріньйон де Монфорт та багато інших теж так говорили. Це дуже просто. Коли ми знаходимось поруч із якоюсь дуже близькою нам людиною, нашим найдорожчим приятелем, то не тільки почуваємося добре, але й надзвичайним чином випливають з нас нові сили і якби наповнюють все наше єство величезною радістю.
В Марії, чистій і Непорочній, ми можемо побачити цю близькість Бога, пропорційно до нашої слабкості та до можливостей нашої віри в Його любов. Завдяки Пресвятій Богородиці велика і незбагненна Божа любов стає для нас більш доступною. Коли ж людина врешті зрозуміє, як міцно любить її Бог, то водночас відкриває в собі те, що в ній найкраще.
– Слідкуючи за історією багатьох Марійних об’явлень в усьому світі (Лурд, Фатіма, Ля Салетт тощо), ми зустрічаємось з подібними закликами: до молитви, посту, навернення. Чи не вважаєте Ви, що люди сьогодення втратили здібність слухати, а послання Марії стали сприймати як щось звичне, а навіть ставитися до них з байдужістю?
Я так не вважаю. Кожна мати, виховуючи своїх дітей, постійно повторює їм ті самі слова, аж доки діти повністю їх не засвоять. Скажу навіть більше. Коли здається, що дитина зовсім не слухає цих слів, то водночас вона просто потребує знову почути материнський голос, який її формує. Уявімо собі матір, котра повчальні слова до своєї дитини вимовляє лише один раз. Чи зможе така матір добре виховати свою дитину? Натомість в майбутньому ця дитина переживатиме глибокий неспокій, як на духовному, так і на психологічному рівнях. Коли ж дитина постійно чує від матері одні і ті ж слова, то сприймає їх зовсім не як повторення, лише, як нові слова, необхідні для зрозуміння основних правил життя.
Так само й Марія невпинно пригадує нам Євангельські послання, аж доки ми не навчимося втілювати їх в життя.
Молитва на розарії – це діалог любові
– Майже щодня ми бачимо в храмах стареньких бабусь і дідусів, котрі, перебираючи пальцями дерев’яні намистинки, пошепки проказують «Радуйся, Маріє». А що робити молодим людям? Можливо, для сучасної молоді існують якісь «більш привабливі» форми молитви?
Молитва на розарії – це дар, про який треба просити, аж доки його не отримаємо. Не існує конкретного віку для цієї молитви. Марія навчала цієї молитви і молодь, і дітей. Добрим прикладом для нас може стати малий Франциск з Фатіми, беатифікований папою Йоаном Павлом ІІ. Пресвята Діва просила Франциска часто молитися розарій, щоб завдяки цьому піти до неба. І замість того, аби потрактувати це прохання, як домашнє завдання або навіть кару, хлопець прийняв його, немов великий дар, якому залишився вірним аж до своєї смерті. Впродовж всього свого короткого життя Франциск не розлучався з розарієм. І це давало йому багато сил і щастя.
– Без сумніву, розарій – це дуже складна молитва. Як, отже, маємо нею молитися, щоб також і в нашому житті розарій став «дорогою християнського споглядання» («Rosarium Virginis Mariae»)?
Молитва на розарії – це діалог любові. В міру того, як ми намагатимемося молитися на розарії зі щирим серцем, ця молитва перестане бути для нас механічним повторюванням однієї і тієї ж формули. Зрештою, кожна молитва, для якої використовуємо розарій або чотки – у своїй істоті виняткова і приносить великі, хоча спочатку здебільшого приховані, плоди. Таємниці розарію – це справжнє споглядання життя Христа. Не забуваймо, що ця молитва – глибоко христоцентрична і біблійна, адже в ній повторюються слова самого Христа в «Отче наш», а також слова Архангела Гавриїла і Єлизавети у «Ангельському Привітанні».
– Отче Філіпе, останнім часом досить популярним стало гасло: «Через Марію – до Ісуса». Чи не здається Вам, що в цьому криється неабияке перебільшення? А може краще «Через Ісуса – до Марії»?
Звісно, все походить лише від Бога. По-перше, Ісус дає нам Марію з висоти хреста, коли говорить: «Ось Мати твоя». Немов таїнства, які випливають з хреста, ми отримуємо в дар Марію – чудовий плід, вислужений Ісусом для нас. Однак, через свій хрест Господь вчинив можливим також і той факт, що тепер ми можемо приходити до Нього через Богородицю. Як підкреслює святий Людовик Марія Гріньйон де Монфорт: «Не те, щоб це було необхідне, але Він вчинив це необхідним у плані спасіння».
– В лютому 2009 року під час своїх реколекцій в Польщі Ви сказали, що «Марія – це та, котра через прискорення Години Сина Людського в Кані, торкається таємниці часу».
Святий Йоан розпочинає своє Євангеліє словом «ПОЧАТОК». Тут йдеться про початок, який не мав часових обмежень, адже «Слово було у Бога» (Йо. 1, 1).Все інше, що наступило внаслідок цього, поступово об’явилося вже у новому часі, який надійшов у прославленні Сина (див. Йо. 17, 1). Цей час слави – це виконання справи Спасіння, даного людині через Христа і Його Церкву. Відповідаючи своїй Матері: «Ще не надійшла моя година» (Йо. 2, 4), Ісус безпосередньо відноситься до тієї години, яка звершиться у Його Розп’ятті, а зокрема тоді, коли Він скаже: «Звершилося» (Йо. 19, 30).
Водночас, Ісус виконує те, про що Його просить Марія, даючи знак переміни води у вино – символ відновлення втраченої єдності між Богом та людьми. Отже, тут ми знаходимося в контексті завіту, адже це весілля. Колись, через своє «Fiat», Марія погодилася на зачаття Слова у своєму лоні. Тут, в Кані, Вона в черговий раз дає згоду на реалізацію плану спасіння через відкриття публічної діяльності Ісуса (див. Йо. 2, 11). Бог не потребував Марії, щоб звершити свою Справу, але тут Він знову дозволив Їй втрутитися, з метою прискорення Своєї «години». Через це Марія стає тісно пов’язаною з таємницею часу, яка, як відомо, належить до Отця (Ді. 1, 7; Мт. 24, 36).
А, отже, взяти Марію до себе – це для усіх учнів Христа найкращий спосіб, щоб найбільш плідно та успішно взяти участь у цьому новому часі. Я б навіть сказав, що відтоді це стало для них однією з найважливіших умов. А підтвердив це сам святий Йоан Богослов, написавши: «І від тієї миті учень взяв Її до себе» (Йо. 20, 27).
Перед лицем усіх випробовувань нашої віри, де немає нічого, що могло б стати солідним фундаментом для наших ніг, Марія допомагає нам втриматися на ногах, стояти непохитно так, як стояла Вона, дивлячись на Свого Розп’ятого Сина
– 26 червня 2001 року у Львові, під час свого пастирського візиту в Україну, Папа Йоан Павло ІІ звернувся до молоді з проханням «любити і слухати Пресвяту Діву Марію», додаючи, що саме завдяки їй, молодь України «стане в Церкві новим поколінням святих нашої землі, вірним Богу і людям, апостолами Євангелії». Сьогодні Україна переживає дуже складні часи. Отче Філіпе, чи на Вашу думку, в цьому безперервному гонінні за шматком хліба та серед щоденних турбот, реалізація вищепоставленого завдання залишається можливою?
Більш, ніж будь-коли, цей заклик актуальний сьогодні не тільки для України, але й для всього людства, так міцно в наш час випробовуваного у вірі. Святий Августин називає людину «capax Dei». Живучи без Бога, наше суспільство неодноразово нагадує «цивілізацію смерті». Через матеріалізм, брехню, насилля, а також дедалі більше зацікавлення окультизмом, езотеризмом, магією, люди опираються християнським принципам, віддаляються від Бога, стаючи байдужими та кам’яними. Мені пригадується сон святого Івана Боско про три стовпи, що посеред бурхливих морських хвиль підтримують Церкву. Ці три стовпи – це Папа, одягнений у біле, Євхаристія (біла гостія), а також Марія у своїй чистоті та Непорочному Зачатті. Отже, ті, котрі триматимуться за ці стовпи, допливуть аж на другий берег, будуючи «цивілізацію любові», як любив повторювати наш улюблений Папа Йоан Павло ІІ. Перед лицем усіх випробовувань нашої віри, де немає нічого, що могло б стати солідним фундаментом для наших ніг, Марія допомагає нам втриматися на ногах, стояти непохитно так, як стояла Вона, дивлячись на Свого Розп’ятого Сина.
– Що б Ви хотіли побажати читачам CREDO та усім людям доброї волі, які проживають на землях України?
Я бажаю Вам, щоб Ви постійно зростали у спогляданні таємниць Непорочного Серця Марії. Нехай Воно також стане для Вас справжнім Притулком. Пам’ятаймо, що завжди, коли ми, немов апостол Йоан, спочиваємо на грудях Христа, ми водночас пригортаємося до Материнського Серця Марії, адже ці два Серця ніколи не розлучаються.
– Щиро дякую за розмову.
Довідка CREDO:
Отець Філіп Маскарель – священик зі Спільноти Блаженств в Ти-Ле-Шато, що у Бельгії, відомий у світі реколекціоніст.
Протягом 6 років він був відповідальним за дім Спільноти у Новій Каледонії, а згодом – за дім семінаристів у Тулузі (Франція). Після цього був відделегований до Меджугор’я, де впродовж 7 років був духівником французькомовних паломників.
О. Філіп відповідає за Всесвітній Рух «Сопричастя Маріїї – Цариці Миру», мета якого – присвячення кожної людини Непорочному Серцю Марії, згідно з Богородичними посланнями та пропозицією св. Людовика Марії Гріньйона де Монфорта.
Нагадаємо, 13-16 травня в Язлівці (Тернопільська область) вперше в Україні відбудуться реколекції з отцем Філіпом Маскарелем.
Записатись на реколекції можна: Тел. +093 753 9728 ; +093 753 9726 E-mail: marijni.rekolekciji@gmail.com
Вартість: 200 грн.
Початок – 13 травня о 16.00.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію.
фінансово.
Щиро дякуємо!
