Пасха

Пасха, Великдень –  (грецьк. πάσχα, лат. Pascha, івр. פסח‎ песах — проходження повз), також Воскресі́ння Христо́ве (грецьк. Ἡ Ανάστασις τοῦ Ἰησοῦ Χριστοῦ; стцерк.-слов. Великъ дьнь, польськ. Wielkanoc ) — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, що встановлено на честь Воскресіння Ісуса Христа.
У Католицькій церкві Великдень має найвищий статус урочистості. Дата свята не є сталою і кожного конкретного року обчислюється за місячно-сонячним календарем (перехідне свято).

 Старозавітна Пасха, як і теперішнє свято Пе́сах (юдейська Пасха), святкувалась (і нині святкується юдеями) на спомин виходу ізраїльського народу з  Єгипту,  тобто – визволення з єгипетської неволі, переходу від рабства до свободи.  Воскресіння Христове — це перехід від смерті до життя, звільнення нас від тягаря гріхів, це вихід, перехід людини з рабства гріха, зла до свободи любові, добра.
Назва  «Пе́сах» (ивр. ‏פסח‏‎) означает «оминув», «пройшов повз». Ця назва повязана з десятьма єгипетськими карми. За відмову фараона відпустити ізраїльський народ принести жертву Богу, Бог наслав на Єгипет одне за другим десять лих (кар). В наслідок десятої кари був вбитий  "всякий первісток у землі Єгипетській, від первенця фараона, що сидить на троні, аж до первенця рабині за жорнами, і всяке первородне у скотини" (Вих 11, 5). Кара минула лише первенців юдеїв, одвірки жител яких Бог наказав позначити кров'ю заколеного агнця. "Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб'ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіми богами єгипетськими вчиню суд; Я – Господь. Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю. І стане вам цей день на спомин, і ви святкуватимете його як свято Господнє; як установу вічну для всіх ваших родів святкуватимете його" (Вих 12, 12-14).
У пам’ять про ці події усій ізраїльській громаді було наказано увечері 14-го нісана (першого місяця єврейского календаря) приносити в жертву а́гнця — однорічне ягня, котре потрібно було спекти на вогні та з’їсти повністю з прісним хлібом та гіркими травами, що символізують гіркоту єгипетського рабства) в родинному колі протягом пасхальної ночі. Споживання пасхальної трапези було свідоцтвом головної події старозавітної історії – виходу з Єгипту.  Вкушение пасхальной трапезы выступало как «свидетельство главного события всей ветхозаветной истории» — исхода евреев из Египту.

Пасха в Новому Завіті
Пасха багаторазово згадується в Єванегліях, але особливе місце в них займає розповідь про Тайну Вечерю Господа Ісуса Христа зі своїми учнями, яку євангелісти Матей, Марко і Лука описують як урочисту пасхальну трапезу (Мт 26,17-19, Мк. 14, 12-16, Лк 22, 8-16), яка передувала арешту і розіп’яттю Ісуса Христа. Саме під час Тайної Вечері Господь Ісус промовив слова і звершив дії, які змінили сенс урочистості і нановнили її новим змістом:" … взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою, бо, кажу вам: Віднині Я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”  І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це – Моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин.” Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша – це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається"  (Лк 22, 17-20; пор. Мт 26, 26-28; Мк 14, 22-26).  Ісус сам став Агнцем, що приноситься в жертву за гріхи всього людства і чия Кров рятує нас від смерті.  Ця жертва принесена раз і назавжди, тому новою пасхальною трапезою для християн стає Євхаристія – Таїнство, в якому ця жертва звершується. 
Смертю на Голгофському хресті і славним своїм Воскресінням Ісус Христос, перемігши смерть, що панувала над людством, звершив новий перехід – від смерті в рабстві гріха до життя у свободі Дітей Божих.
Нове розуміння пасхальної жертви дуже добре відобрахжають слова апостола Павла: "Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. 8 Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди"(1Кор, 5, 7-8).