Безсумнівно, о. Піо — один із найхаризматичніших святих ХХ ст., попри те, що своє доросле життя він майже не виходив за межі монастиря.
Народився в невеличкому італійському містечку П’єтрельчіні в багатодітній, скромній, але побожній родині. Батьки назвали хлопця Франческо — на честь славнозвісного ассизького святого.
До вашої уваги — 10 фактів про падре Піо з П’єтрельчіни.
1. У п’ятирічному віці хлопчик захворів на туберкульоз, проте згодом повністю одужав. Його духівник повідомив, що власне після цього хлопець мав особливі містичні переживання присутності ангелів, Діви Марії та самого Христа. Але, по‑дитячому вважаючи ці об’явлення звичними й природними, нікому про них не розповідав.
2. Франческо Форджоне вступив до ордену капуцинів у 16 років. Від 1916 року до самої смерті о.Піо фактично не покидав невеличкого монастиря у селищі Сан Джовані Ротондо, натомість після смерті його тіло та часточки мощів часто перевозили для вшанування у різні міста. Реліквії о.Піо є зокрема в київській парафії Марії Матері Церкви.
3. Оскільки багато з тих, хто потребував духовної підтримки, не могли приїхати до святого безпосередньо, падре Піо пропонував, щоби всі охочі посилали замість себе ангела-хранителя. Тож дуже часто священик цілі ночі не спав, розмовляючи з ангелами.
4. 1918 року під час вечірньої молитви на тілі монаха з’явилися стигмати — видимі криваві рани в тих місцях, де вони були на тілі розіп’ятого Ісуса Христа: на долонях, ступнях та боці. Рани були відкриті й кровоточили то сильніше, то слабше протягом 50 років, тому отець постійно їх перев’язував. Стигми зникли лиш за кілька годин до його смерті, не залишивши жодного сліду…
5. Хоч стигми не загноювалися, не інфікувалися і рівень гемоглобіну в крові священика, попри постійну кровотечу, залишався незмінним, щосекунди о.Піо зазнавав сильного болю. А рани пахнули квітковим ароматом…
6. «В’язень сповідальниці» — так називали о.Піо, адже саме на уділення Таїнства Покаяння він витрачав по 19 годин на добу!
7. Отець умів «читати серця». Сповідаючи, відчував щирість чи лукавість покаяння, а також міг чітко нагадати людині її важкі гріхи, якщо вона їх забувала або затаювала навмисне. Люди червоніли, плакали і прагнули провалитися крізь землю, сповідаючись в о.Піо, проте черги до його сповідальниці не зменшувалися. Цікаво, що майже в жодному випадку людина не покидала священика, не здобувши цілковитого примирення з Богом, навіть якщо це були масони, атеїсти, скептики чи раціоналісти…
8. Отець Піо був наділений даром пророцтва і передбачив кривавий замах на життя Папи Йоана Павла ІІ, трагедію, що сталася 11 вересня 2001р. у Нью-Йорку та часто знав долю душ померлих. І, звісно ж, він ще до смерті мав дар зцілення. Іноді достатньо було хресного знамення, щоб хвороба відступила.
9. Він був одним із небагатьох святих, хто мав дар білокації — здатність перебувати одночасно в кількох місцях. Це могло бути у видимий і невидимий спосіб, проте хворі люди в різних кутках землі усвідомлювали візит падре Піо через сильний запах фіалок, лілій, троянд чи кадила. В моменти видимої білокації він сидів нерухомо в своїй келії але зустрічався зі своїми духовними дітьми чи друзями деінде в світі.
10. По смерті тіло отця Піо залишилося нетлінним і досі зберігається в монастирі Сан Джовані Ротондо, куди щороку прибуває близько 8 млн прочан.
За матеріалами: Рафаїл
фінансово.
Щиро дякуємо!
