Роздуми над Першим читанням на четвер 9 Звичайного тижня, рік ІІ
Любий! Пам’ятай про воскреслого з мертвих Ісуса Христа, який з нащадків Давида – згідно з моїм Євангелієм, за яке я переношу зло – до кайданів включно, наче злочинець. Але Боже слово не ув’язнити!
Тому все терплю заради вибраних, щоб і вони отримали спасіння, яке є в Ісусі Христі з вічною славою. Вірне слово: якщо ми з Ним померли, то з Ним і житимемо; якщо терпимо, то будемо з Ним і царювати; якщо відречемося, то й Він відречеться від нас; якщо ми невірні, то Він залишиться вірним, бо себе зректися не може.
Нагадуй про це й застерігай перед Богом, щоб не займалися словесними змаганнями, бо це не приносить користі, хіба лише слухачам на руїну. Постарайся представити себе достовірним перед Богом, бездоганним працівником, який наставляє на слово істини.
2 Тим 2,8-15
Як гарно апостол Павло говорить про Боже Слово! Він ним захоплений, він його несе всюди. І не боїться страждати заради цього Слова. Бо Слово не можна ув’язнити! Проповідника — так; але завдяки цьому апостол стає подібним до Христа у стражданні, щоби разом із Ним мати славу. Тому це не причина смутку, а саме навпаки. Боже Слово треба проповідувати.
Але не кожне слово — Боже. «Нагадуй про це, заклинаючи перед Богом, не воювати словесно, бо це на ніщо не корисно, лише на катастрофу слухачів» (Павло вживає грецьке слово «катастрофе» – руйнування, знищення, розлад). Деякі слова віруючих катастрофічні для тих, хто їх чує. Словесні війни… Поле бою на фейсбуку… В коментарях тут і там… Агресія (з різних причин) у реальному житті… Каже Павло: «Бездоганний працівник наставляє на слово істини», проголошує Слово Боже про спасіння. Якщо моє слово несе війну, а не спасіння, якщо воно гірше катастрофи для того, хто мене слухає, — то це не Боже Слово, не слово істини.
Господи Ісусе Христе, дай відвагу нести Твоє Слово світу, попри всі труднощі! І навчи бути відповільним за мої слова, щоб вони ставали відлунням Твого Слова спасіння та життя!
фінансово.
Щиро дякуємо!
