Після того, як Ватикан оголосив про намір судити архієпископа Карло Марію Вігано, колишнього Апостольського Нунція у США, за звинуваченнями у схизмі, це рішення викликало неочікувану підтримку з боку коментаторів, що зазвичай не скупились на критику Папи Франциска і його уряду.
Як пише Crux, це може свідчити про бажання чільних католицьких консерваторів відмежуватися від особи, чиї позиції стають все екстремальнішими після розриву з Папою Франциском у 2018 році на тлі справи вже колишнього кардинала Теодора МакКарріка, звинуваченого у сексуальних злочинах.
Нагадаємо, що Дикастерій віровчення запросив архієпископа Вігано відповісти на звинувачення у запереченні легітимності Папи Франциска та Другого Ватиканського собору; у відповідь Вігано написав у соцмережі, що вважає такі звинувачення за «честь» і повторив, що вважає Собор «ідеологічною, теологічною, моральною та літургійною раковою пухлиною, метастазом якої є “Синодальна Церква”».
Луїджі Бізіньяні, впливовий лобіст, що має зв’язки з колишнім прем’єр-міністром Італії Сільвіо Берлусконі, 21 червня опублікував червня есе, у якому назвав рішення вжити заходів проти Вігано давно назрілим, зазначивши, що Папа довго терпів від нього всі можливі образи і маневри. Того ж 21 червня консервативна італійська газета «Il Foglio» опублікувала редакційну статтю під заголовком «Гарна робота, Святіший Отче!»
«Милосердя та людське терпіння — це добре, але всьому є межа, — сказано у цій статті. — Церква — це надто серйозна річ, щоби дозволити поширення, майже метастази сміття всередині себе».
Згідно зі звітами, архієпископ Вігано отримав повторні єпископські свячення з рук прелата, пов’язаного з Братством св. Пія Х, заснованого вже покійним архієпископом Марселем Лефевром після Другого Ватиканського собору. Сам Вігано часто публічно ототожнював себе з Лефевром, кажучи: «Його захист — мій, його слова — мої, і його аргументи — мої». Однак Луїджі Бізіньяні у своєму есе рішуче заперечує доцільність таких порівнянь.
«Невеличка різниця полягає в тому, що Марсель Лефевр, перш ніж відхилити документи Другого Ватиканського Собору (за який він голосував), був найбільшим католицьким місіонером ХХ століття в Африці, — пише Бізіньяні. — Монсеньйор Вігано ж став героєм новин як запеклий “сімейний бюрократ”: спершу у Римі, а потім у Вашингтоні, де протягом тривалого часу перебував у змові з МакКарріком, перш ніж відступити та звалити на нього всю провину тоді, коли він уже був не в стані захищати себе через старечу деменцію».
Бізіньяні додає, що архієпископ Вігано сам накликав на себе звинувачення у схизмі, а також зауважує, що Ватикан мусив рішуче діяти у світлі чуток, що хтось, пов’язаний із Вігано, планує якийсь «театральний жест» під час консисторію з канонізації святих, скликаного Папою Франциском на 1 липня.
Редакційна стаття «Il Foglio» зазначає, що з 2018 року репутація Вігано невпинно погіршувалася.
«Архієпископ пішов у сутінки, — сказано у ній. — Він з’являвся лише на відео, з дедалі апокаліптичнішими повідомленнями та проповідями, що їх поширювали сайти та блоги з подібним баченням світу та Церкви. Він став на чолі великого натовпу антивакцинаторів, і він захищав Путіна, кажучи, що “цієї війни хотіли Джордж Сорос і глобалістська кабала”».
Нагадаємо, що після повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року Вігано опублікував розлогу заяву, у якій підтримав концепцію «Москви — Третього Рима» і заявив, що Росія відіграє «епохальну роль у відновленні християнської цивілізації, сприяючи принесенню світу періоду миру, з якого Церква також підніметься, очищена та оновлена у своїх служителях».
Коментатори зауважують, що Папа Франциск виявив дивовижну стриманість, не вживши заходів проти Вігано раніше.
«Цього разу Берґольйо не був імпульсивним, — написав Бізіньяні. — У всякому разі, він зволікав».
фінансово.
Щиро дякуємо!
