Роздуми над Першим читанням на п’ятницю XXIV Звичайного тижня, рік ІІ
Брати, коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то Христос не воскрес. А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. І як Христос не воскрес, то марна віра ваша, – ви ще у гріхах ваших; отже, ті, що й померли у Христі, загинули. Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей.
Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.
1 Кор 15,12-20
Апостол Павло пояснює для християн Коринта важливість віри у воскресіння — спочатку Ісуса Христа, а значить, і всіх людей. Воскресіння є підставою надії, підставою віри. Без цього історичного факту, який має стільки свідків (про це було вчора), «ми найнещасніші з усіх людей», бо віримо в неправду.
Однак Христос воскрес — і ця новина змінює світ. У це треба повірити і, як каже один сучасний проповідник, навернутися до радості. Саме так. Кожному необхідно навернутися до радості, відвернутися від пустки і страждання. Іноді ми прив’язуємося до страждання, самі цього не усвідомлюючи. Десь на підсвідомості хочеться, щоб нас пожаліли, а для цього треба бути бідним, стражденним, потребуючим. Прив’язуємося до болю. А воскресіння нам каже: все має свій кінець. Кожен біль обмежений, вже. Ми покликані до вічності, до слави, до радості. Необхідно повірити, що Ісус здатен перемогти все, будь-яку смерть. І Він вже це здійснив. Це вже є. Лише треба навернутися!
Христос воскрес!
фінансово.
Щиро дякуємо!
