Роздуми над Словом Божим на вівторок І тижня Адвенту
Знову слово Боже говорить нам про Адвент, тобто про прихід Господа. Він той, Хто був, Хто є і Хто приходить. Приходить постійно. Це стає його ім’ям, Його сутністю. Ось приходжу, — каже Ісус. Можемо Його бачити власними очима і чути своїми вухами. Саме з цим Ісус пов’язує особливе блаженство для своїх учнів: Щасливі очі, які бачать те, що ви бачите. Вже закінчився час пророків і царів Старого Завіту, закінчилось очікування на здійснення Божих обітниць. Тепер Ісус Христос особисто показує нам Небесного Отця.
Божий Син, наповнений радістю Святого Духа, хоче відкривати, об’являти Отця немовлятам. У сьогоднішньому Євангелії описана дуже зворушлива подія. Ісус, який бачить дії свого Отця, неймовірно Ним радіє, торжествує і вигукує у Святому Духові. Саме в цю мить являється тайна життя і відносин Пресвятої Трійці. Це якнайбільш сокровенний і бентежний момент.
Радість Ісуса Христа — не виключно божественна чи небесна. Це прояв абсолютної повноти людського щастя, захоплення і подиву, що може виразитись тільки у величанні Бога. Ісус споглядає, з якою ніжністю і вподобанням його Отець ставиться до найменших. Його об’явлення таке просте, таке близьке, що його можуть прийняти навіть немовлята. Тільки покірні у вірі можуть прийняти кожний дар, який походить згори. Тільки той, хто стає малим, може зростати.
Сам Ісус визнає, що все отримує від Отця як дар; але над усе Божий Син отримує Святого Духа, у повноті якого радіє.
Ісус прийшов не себе об’являти, свою могутність, розум чи мудрість. Його учні були в повноті щасливі тому, що в Ісусі могли бачити та чути Отця. Вони могли почуватися прийнятими, улюбленими, обдарованими повнотою вподобання.
Цей час настав для учнів Ісуса. Він настав також для нас. Ісус радіє повнотою радості Святого Духа також за нас.