Святий Афанасій не задовольняється лише тілесною користю посту. Піст проганяє злих духів і злі думки та робить душу прозорішою. Надмір їжі зменшує духовну чутливість людини.
Перше, що очікували від посту, — це його оздоровчої дії як на тіло, так і на душу. Піст насамперед мав захищати від демонічних впливів. Таке ставлення було закладене в поглядах первісних людей на харчування. Вони боялися, що через їжу можна потрапити під вплив якихось демонічних сил.
У давнину певним продуктам приписували особливо демонічний вплив. Наприклад, послідовники Піфагора казали, що з м’ясом убитої тварини ми також споживаємо її демонічну душу. Тому вони радили утримуватися від м’ясних продуктів. Інші течії вбачали демонів тільки в конкретних видах тварин.
На думку прихильників магії, в м’ясі кози перебував демон хвороби, який викликав епілепсію, а вживання в їжу свинини мало викликати хвороби шкіри і посилювати сексуальний потяг. Демони також могли діяти і через рослини. Послідовники Піфагора забороняли їсти квасолю, бо в ній, на їхню думку, перебували душі померлих, які могли викликати неспокійні, хворобливі сни.
Тому підставою багатьох пісних приписів був захист від впливу демонів. А оскільки люди не люблять хворіти, то утримуються від споживання їжі, яка може мати в собі демона хвороби. Людина не хоче, щоб над нею панував злий дух, тому не їсть харчів, заражених демонами.
Надмірна кількість їжі обтяжує дух
Отці Церкви в своїх творах, слідом за традицією грецьких філософських шкіл, підкреслювали позитивний вплив посту на тіло і душу. Святий Йоан Златоуст в одній зі своїх проповідей згадує про ліки посту, які «наш втілений Господь порадив нам як люблячий Батько».
Оскільки людина за своєю природою охоче сповнює свої забаганки і не зважає на певні межі, то щоби стати внутрішньо вільною від надмірної турботи про блага цього світу, а більше віддаватися справам духа, має постійно постити.
Касіян вважає, що надмір їжі обтяжує духа, і коли дух разом із тілом починає страждати від ожиріння, то стає небезпечним вогнищем гріха. Монахи давно були переконані, що є сильна залежність між душею й тілом. Коли тіло обростає жиром, то дух теж стає важким і отупілим.
Надмір їжі зменшує духовну чутливість людини. Натомість здоров’я фізичне і духовне становить єдність. Це переконання сьогоднішньої психології часто знаходимо ще в творах стародавніх монахів і Отців Церкви. Ось що пише святий Афанасій:
«Зверніть увагу, що робить піст! Він лікує хвороби, висушує надмірні соки в організмі, виганяє злих духів, сполохує нав’язливі думки, надає духові більшої прозорості, очищає серце, лікує тіло і нарешті — веде людину до трону Бога… Піст — це величезна сила і наслідки його превеликі».
Тут лікування ніби залежить від якогось висушування надмірних соків в організмі людини. Те, що на перший погляд здається народною медициною, виявляє своє справжнє значення тільки в порівнянні з досягненнями сучасної пісної медицини. Доктор Бухінгер, який після Першої світової війни відкрив у Німеччині лікувальні властивості посту і застосовував пісну терапію з великим успіхом у численних лікуваннях, пише
«Лікування постом є за своєю суттю секреторним лікуванням. Його завдання — очистити всю органічну тканину та її соки. Всю! Слушним є вислів давніх галлів, що “піст однаково очищує все тіло“» (abstinentia totum corpus aequaliter purgat).
Піст освячує тіло
Святий Афанасій, однак, не зупиняється на суто тілесній користі посту. Піст проганяє злих духів і злі думки та робить душу прозорішою. Піст очищує тіло та душу. Ми бачимо, як реалістично Афанасій думає про людину. Він розуміє її як єдність тіла й душі. Він вважає, що прозорість думки й здоров’я тісно пов’язані між собою.
Якщо я обдарований здоровим тілом, то маю дбати про добрі думки. І навпаки: не можу очікувати, щоб мій дух був прозорим, якщо нафарширую свій організм великою кількістю їжі. Святий Афанасій каже, що піст освячує тіло. Тіло через піст стає святинею святого Духа, робиться «проникним» для Божого Духа. Людина належить Господу не лише душею, а й тілом.
Ми — це наше тіло, але не тільки. Оскільки ми хочемо відкритися на Бога, то маємо почати з тіла. Якщо хочемо належати Господеві, то таке прагнення має бути відчутним і фізично. Піст освячує тіло і провадить людину до Божого трону. Ставить нас у Божій присутності.
Піст не дозволяє зарубцюватися святій рані, яка тримає нас на дорозі до Бога. Так, щоб ми не шукали заспокоєння нашої туги в іншому місці — або зашвидко — чи то в людях, чи в красі цього світу. Піст оберігає від того, щоб ми не закривали наших ран передчасно, не перев’язували оманливими втіхами. Піст дозволяє фізично відчувати наш найглибший духовний стан, те, що ми на дорозі до Бога, що тільки Бог може заспокоїти наші найглибші тривоги.
Бути учнем посту
Святий Василій Великий у своїх проповідях наголошує на спасенному впливі посту на тіло і душу людини. Нагадує про те, що лікарі рекомендують піст хворим, а організм, який задовольняється поміркованою і легкою їжею, легше уникає хвороб, ніж перевантажений багатьма вишуканими стравами, яких навіть не може як слід перетравити.
Далі в своїх висновках він вказує на піст як на ефективний засіб проти гріха. Застосовуючи цей засіб у боротьбі з гріхом, належить бути привітним і постити з усмішкою, а не як актор, який грає великого аскета. Інакше піст не допоможе.
«Багато людей у цьому житті театралізують своє життя, носячи в серці одне, а публічно показуючи людям щось інше. Отже, не закривайте обличчя. Яким ти є, таким і виглядай. Не вдавай сумного, гонячись за славою від того, що здаєшся стриманим. Ані добрий вчинок не принесе користі, якщо про нього розтрубити, ані піст публічно розголошений не має жодної користі. Бо те, що робиться напоказ, не дає плоду на майбутнє життя, лиш закінчується людською похвалою. Тому біжи радісно по дар посту».
В іншій проповіді Василій хвалить піст, бо він запроваджує мир:
«І якби всі брали піст за порадника в поведінці, ніщо не перешкоджало б тому, щоб глибокий мир запанував на всій землі, тому що ані люди б не повставали одне проти одного, ані війська не змагалися б між собою. Не кували би зброю при пануванні посту, не збирали б суди; ніхто не сидів би в тюрмі і в пустелі взагалі не було б розбійників, в містах — донощиків, на морі — піратів. Якби всі були учнями посту, не чути було б зовсім, як каже Іов (Іов 3,18), голосу гнобителя, а наше життя не було б так повне зойків і смутку, якби ним керував піст. Бо ясна річ, що він кожного навчав би стриманості не тільки в їжі, а також у пожадливості й обмані; і повного уникання всякого гніву».
Єдність тіла і душі
Думку, що піст може запровадити мир між людьми, знаходимо у Отців Церкви досить часто. Святий Петро Хризолог каже: «Піст — це мир тіла».
Святий Йоан Ліствичник також приписує посту схожу дію: «Він згашає потік слів, стишує неспокій, береже послух, знімає млявість, лікує тіло й заспокоює душу».
Розбрат виникає з браку поміркованості, з браку контролю за пристрастями і потягами. Піст дисциплінує людину, звільняє від влади пристрастей і приносить внутрішній мир. Але цей мир не суто духовний. Він також — як каже Петро Хризолог — є миром тіла. Тіло заспокоюється насамперед через те, що не обтяжене надмірним травленням, по-друге — через підкорення власних пристрастей.
Так у Отців Церкви з’являється підхід до посту який включає єдність душі й тіла. Їм не йдеться тільки про здоров’я тіла або про спасіння душі, а, швидше, про цілу людину. Коли людина живе, як належить, коли справді дбає про своє тіло і душу, тоді вона живе здорово.
Тому для Отців Церкви піст — це не суто зовнішня дисципліна, справа, яку можна показати Богу. Це радше вправа, яка усій людині дозволяє досягнути рівноваги. З тілесним постом має буде поєднаний піст духовний. Бо постячи, людина бореться не лише зі своїм тілом, а й зі своїми пристрастями та думками.
фінансово.
Щиро дякуємо!
