Сестра Мікаела Монетті, Генеральна настоятелька Сестер Учениць Божественного Вчителя, приїхала в Україну, щоби відвідати спільноту цієї конгрегації у Хмельницькому.
В суботу 26 жовтня 2019р. вона взяла участь в урочистостях Ісуса Божественного Вчителя — патрональному святі цих сестер. Урочистість відбулася в чернечому Домі згромадження, у Хмельницькому. В програмі візиту с.Мікаели в Україні, який триватиме до середи, є зустріч з ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії єпископом Леоном Дубравським та ближче ознайомлення з діяльністю сестер у Хмельницькому.
— Сестро, як давно Ви — Генеральна настоятелька, і це ця функція означає?
— Мене обрали Генеральною настоятелькою сестри на нашому Генеральному капітулі, що відбувся у травні 2017 року. Отож я виконую це служіння вже понад два роки. Часом деякі жартома мені кажуть, що я для нашого згромадження як Папа для Церкви. Я, однак, підкреслюю, що для мене найважливіше не так керування сестрами — тобто, простіше кажучи, де і як вони мають працювати, — а дбання про єдність між ними. Ми — міжнародне згромадження, а наші спільноти діють у майже 30 країнах світу. Я стараюся будувати єдність між ними, будовану на співпричасті осіб. Те, чого я вчуся, відколи стала Генеральною настоятелькою, — це насамперед слухати, дивитися й пізнавати сестер, які живуть у різних країнах і на різних континентах. Також я стараюся, наскільки можу, допомагати кожній спільноті жити й розвиватися в тій дійсності, в якій вона перебуває.
— Які завдання стоять нині перед жіночими чернечими згромадженнями? Що сестри можуть запропонувати спільноті Церкви, до якої вони послані?
— Йдучи за думкою Папи Франциска, місію богопосвячених я би назвала пророчою присутністю — або, інакше кажучи, альтернативною. Вона означає, що нам не треба робити все те, що роблять інші. Те, що ми як сестри можемо запропонувати спільноті Церкви, — це наша харизма. Кожне згромадження має власну харизму, і ми маємо своєю жити на щодень. Церква нині йде у напрямку спільноти, сприйнятої як сопричастя осіб, що живуть повні радості, яка плине з духа Євангелій. Ми маємо займатися вбогими, але не тільки в сенсі їхніх матеріальних потреб, але також убогими в духовному чи інтелектуальному вимірі. Але я ще раз підкреслюю: найперша місія богопосвячених — це сопричастя осіб та свідчення спільноти. Ми місійні як спільнота, і через спільноту виконуємо завдання, що їх нам ввіряє Церква. Цю думку також підкреслювали під час останнього Синоду єпископів для Амазонії.
— А що зробити, коли нині бракує нових покликань?
— Безумовно, світ — а відповідно, життя чернечих спільнот — змінюється. Може, у багатьох місцях на світі вже немає стільки покликань, як то було багато років тому. Але погляньмо на це інакше. Скільки нині довкола нас волонтерів, людей, які хочуть приходити до наших спільнот, щоби з нами молитися чи працювати! Варто також пам’ятати, що то Бог покликує людей, я не ми. Наша роль — бути свідками того покликання, яке ми отримали. Ми маємо свідчити про нього своїм життям, побудованим на досі Євангелія. Вочевидь потрібно молитися про нові покликання і працювати, щоб їх знаходити. Також сьогодні треба скеровувати сили не на структури, статути, функції, а на міжособистісні стосунки. Я переконана, що нинішнє життя сестер-черниць розвивається у доброму напрямку. Воно є початком нового життя. Я бачу це в усьому світі. Там, де є спільнота, відкрита, гостинна, яка живе у простоті, — там довкола неї з’являються люди. Вони приходить до нас, просячи про молитву, про слово розради, про пораду. А дехто з тих людей потім вирішує залишитися у спільноті.
— Ви приїхали в Україну вже не вперше. Які Ваші враження і сподівання, пов’язані з цим візитом?
— Я тут була 15 років тому. Пам’ятаю Церкву, яка тоді відроджувалася з ран, завданих комунізмом. Сьогодні я їду вже до іншої дійсності. Я чула, що зараз Католицька Церква в Україні — дуже жива і динамічно розвивається. Тут багато молоді. Я також знаю про збройний конфлікт, який зачепив вашу країну. Це велика рана і страждання людей.
Я прибуваю в Україну з відкритим серцем. Наше завдання — слухати, молитися й давати надію. І я завжди старатимуся це виконувати.
*
Сестри Учениці Божественного Вчителя — чернече згромадження, яке разом із паулістами та іншими десятьма згромадженнями та Інститутами богопосвяченого життя творять Родину святого Павла. Її засновник — італійський священник блаж.Яків Альберіоне (1884-1971).
Фото: о. Маріуш Кравєц, бр. Адам Щиґєл
фінансово.
Щиро дякуємо!
