Питання: Як розцінювати вказівки посинодального напоумлення «Amoris laetitia» про «допомогу таїнств» для розлучених і повторно одружених? Чи змінилося вчення Католицької Церкви про шлюб?
Відповідає Vatican News:
Коли постає будь-яке богословське питання, належить виходити від Божественного одкровення. Щодо теми питання, у Святому Письмі містяться важливі твердження, які стосуються не церковного права, не дисципліни, а самої істини нашої віри.
У Першому посланні до коринтян читаємо такі слова: «Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла та крові Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є недостойно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є!» (1Кор 11, 27-29). Звернімо увагу на слово «недостойно». Йдеться не про ту недостойність, силою якої жодна людина не змогла би підійти до чаші для Причастя. Перш ніж приступити до причастя Святих Тайн, ми всі повторюємо євангельські слова: «Господи, я недостойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, і одужає душа моя». «Недостойно» — попередження апостола Павла — означає, згідно з тлумаченням св.Томи Авкінського, «волю вчиняти смертний гріх або наявність у минулому такого гріха, в якому людина до кінця не розкаялася. Не роздумує про Тіло Господнє той, хто не відрізняє Тіло Господнє від іншого, приймаючи його байдуже, як будь-яку іншу їжу», — коментує далі св.Тома.
Отож треба визначити, чи статус розлученого, який вступив у новий союз, — це лише питання церковної дисципліни, чи він стосується самої істини християнської віри. Для цього звернемося знову до слів нашого Господа: «Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли дружина покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить перелюб вона» (Мк 10, 11-12). Слова Ісуса Христа підтверджують, що незаконність укладання нового шлюбу після розлучення стосується сфери Божественного права, а не була встановлена Церквою як дисциплінарне правило. Нерозривність шлюбних уз, навіть при розлученні, яке може бути підтверджене цивільними законами, стосується сфери віровчення, викладеної Господом: «Ось чому чоловік покине свого батька-матір, і пристане до жінки своєї, й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише — одне тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає!» (Мк 10, 7-9). Так говорить Господь. Тому статус розлученого, який уклав новий зв’язок, з усією очевидністю суперечить волі Господа.
У Першому посланні до коринтян ідеться й про важкість цього гріха, через яку неможливо увійти до Небесного Царства, не покаявшись: «Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні розгнуздані, ні мужоложники, ні злодії, ні зажерливі, ні п’яниці, ні злоріки, ні грабіжники — Царства Божого не успадкують!» (Мк 6, 9-10). Розлучені, що створили новий зв’язок, належать до категорії тих, хто об’єктивно живе в ситуації перелюбства. Подруг, який уклав новий шлюб, опиняється в ситуації публічного та постійного перелюбства, — стверджує Катехизм Католицької Церкви. Катехизм також наводить фрагменти з писань святих отців. «Якщо чоловік, після того, як відділився від своєї дружини, зближається з іншою жінкою, він сам стає перелюбником, тому що змушує цю жінку прелюбодіяти; і жінка, яка живе з ним, — перелюбниця, тому що вона привабила до себе чужого чоловіка», — це слова св.Василія Кесарійського.
Висновок очевидний: той, хто перебуває у стані публічного та постійного перелюбу, — перебуває в суперечності з Божественним задумом про шлюб. Ця категорія — серед тих, хто не може приступати до Святого Причастя, згідно зі словами св.апостола Павла: «…хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню недостойно, буде винний супроти тіла та крові Господньої!» (1Кор 11,27). Тут справа не в тому, допускати чи не допускати до таїнств: сама об’єктивна ситуація перешкоджає цьому, а не церковні закони. Документи Церкви лише пояснюють і підтверджують цей Божественний закон. Для того, щоб розлучені, які повторно уклали шлюб, могли приступати до Святого Причастя, отримавши відпущення гріхів у Таїнстві Сповіді, немає жодної необхідності, щоб Папа Римський змінював будь-що. Відпущення гріхів і причастя, щоб уникнути спокуси для віруючих, можливі тільки тоді, коли пара, яка перебуває навіть об’єктивно у невпорядкованому статусі, не може його покинути, але при цьому живе в стриманості й стані Божої благодаті.
Текст Апостольського напоумлення Папи Франциска «Amoris laetitia» просякнутий пастирським милосердям щодо тих, хто перебуває в ситуації невідповідності свого стану вченню Ісуса про шлюб та людську любов. Якщо ми вчитаємося у це Апостольське напоумлення без упередження та журналістських тлумачень, то не знайдемо в ньому жодних розбіжностей із традиційним учительством, а тільки спадкоємність і розвиток. Особливо щодо супроводу тих, кому не вдається жити згідно євангельською логікою. Деякі положення цього послання були представлені в перебільшеному вигляді, що викликало суперечки, особливо щодо його восьмого розділу, де йдеться про Причастя розлучених, повторно одружених. Справді, деякі фрази з цього розділу можуть спровокувати різні інтерпретації. Але при уважному прочитанні ми не знайдемо в ньому жодної очевидної вказівки про можливість Причастя для розлучених, повторно одружених, яка б не відповідала традиційному вчительству.
Для правильного прочитання посинодального Апостольського напоумлення «Amoris laetitia» треба пам’ятати, що прогрес морального вчення Церкви відбувається лише дією Святого Духа, який поступово веде до повного пізнання Істини, але жодним чином не суперечить попередньому вчительству і не заперечує його. Тому «Amoris laetitia» треба читати у світлі попереднього вчительства, оскільки воно продовжує його та поглиблює. І восьмий розділ не може бути винятком. У 298 параграфі Папа Франциск стверджує: «Я приймаю зауваження багатьох отців Синоду, які вирішили заявити, що розлучених охрещених, які уклали новий цивільний союз, потрібно усіма можливими способами залучати до християнських спільнот, уникаючи будь-кого приводу для спокуси». Для інтерпретації слів про спокусу достатньо звернутися до заяви Папської ради з законодавчих текстів про допуск до Святого Причастя розлучених, які уклали новий союз. Це документ 2000 року. «Не перебувають у ситуації важкого гріха, що повторюється, ті розлучені, хто уклав новий союз, які з серйозних причин — наприклад, виховання дітей, — не можуть повністю виконати вимогу жити окремо, але зобов’язуються жити в повній стриманості, тобто утримуватися від подружніх актів. Силою цього зобов’язання вони отримують відпущення у Таїнстві Покаяння. Оскільки те, що вони не живуть як чоловік і дружина — не публічно, а їхній статус розлучених, повторно одружених, залишається явним, вони можуть приступати до Причастя лише за умови уникання спокуси. Тобто це Причастя може відбуватися, наприклад, не в тій парафії, де вірним відомий їхній публічний статус».
У примітках до параграфа 351 «Amoris laetitia», де йдеться про допомогу таїнств, зовсім не мається на увазі Причастя тих розлучених, повторно одружених, чия ситуація не відповідає умовам, названим у наведеному вище документі. Йдеться про тих, хто живе у стані благодаті, тобто відмовившись від перелюбу. Тільки в такому разі вони можуть отримати відпущення гріхів і приступати до Святого Причастя, дотримуючись принципу уникати спокуси. А причастя в стані смертного гріха було би ще одним гріхом.
У примітках до 298 параграфу Папа також констатує: багато хто, знаючи про можливість жити разом як браті сестра, яку пропонує їм Церква, — коли погоджуються на це, мають труднощі. Йдеться не про якісь сумніви щодо традиційного вчительства, а лише про констатацію. Будь-яка інша інтерпретація привела би до твердження, що Шоста заповідь, яка забороняє сексуальні стосунки поза шлюбом, має винятки. А це суперечить тому, що було відкрито нам у Святому Письмі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
