Нещодавно Ватикан закликав єпископів США діяти обережно у справі політиків, що підтримують аборти, у відповідь на їхній план надіслати Байдену листа з закликом не приступати до Причастя. Каноністи стверджують, що тепер прелати матимуть обмежені можливості продовжити цю ініціативу.
Як повідомляють фахівці з канонічного права, в основі цього питання лежить документ Папи Йоана Павла ІІ від 1998 року «Apostolos Suos», який окреслює повноваження єпископських конференцій. Цей документ говорить, що для ухвалення будь-якої доктринальної заяви потрібна або одностайна підтримка всіх членів конференції, або дві третини їхніх голосів та схвалення Ватикану, відоме як «recognitio». На думку певних каноністів, ознайомлених із листом кардинала Луїса Ладарії, єпископам США не варто розраховувати на підтримку Ватикану.
Американські єпископи планували у червні проголосувати за документ, у якому йдеться про недопустимість приступати до Причастя політикам-католикам, які підтримують аборти. Префект Конгрегації віровчення Луїс Ладарія SJ у своєму листі попередив їх, що ці зусилля «можуть стати джерелом розбрату, а не єдності у єпископаті та більшій частині Церкви у США».
«Вони не збираються видавати recognitio, бо у Ватикані немає необхідної одностайності, — сказав один із римських каноністів, що побажав залишатися анонімним, оскільки говорив без дозволу своєї установи. — Ладарія сказав про це у “дуже ватиканський” спосіб». Інший каноніст, Чарльз Рід із Міннесоти, також вказав на те, що рішення національної конференції не повинне впливати на повноваження окремих єпископів визначати, хто має право приступати до Причастя у їхніх дієцезіях.
«Конференція єпископів не може обмежувати належну автономію окремих єпископів», — сказав він.
У випадку з Байденом, за словами Ріда, саме кардинал Вілтон Ґреґорі, ординарій Вашингтона, визначатиме, чи має право американський президент причащатися. «Навіть якщо Конференція ухвалить свій документ, саме кардиналові Ґреґорі належить остаточне пастирське рішення, оскільки це його роль як пастиря архідієцезії».
У тексті Йоана Павла ІІ «Apostolos Suos» говориться, що «національна конференція єпископів не може перешкоджати авторитету окремого єпископа у його дієцезії, замінюючи його роль своєю у неналежний спосіб». Ніколас Кафарді, юрист та каноніст, який протягом десятиліть консультував єпископів з канонічних питань, зазначив, що з документу чітко зрозуміло, що єпископські конференції мають дуже обмежені можливості у виданні доктринальних текстів.
«З огляду на “Apostolos Suos” я вважаю, що питання закрите, — сказав він. — Я не знаю, на що сподіваються єпископи».
Кафарді також згадав слова кардинала Йозефа Ратцінґера про те, що єпископські конференції не мають mandatum docendi, тобто вчительської влади.
«Теологи та каноністи переважно вважають, що коли єпископські конференції діють одностайно, це просто означає, що кожен із єпископів виступає від імені своєї дієцезії, — сказав він. — Якщо вони діють не одностайно, вони мусять отримати схвалення Апостольського престолу, який має необмежені вчительські повноваження».
Враховуючи ймовірність того, що Конференція єпископів США не отримає необхідної підтримки Ватикану, каноністи пропонують прелатам скласти колективну заяву, у якій зазначать, що не дозволяють таким політикам як Байден приступати до Причастя у їхніх дієцезіях. «Це все, що вони можуть сказати, — зазначив Кафарді. — Але політичний характер такого висловлювання буде настільки очевидним, що викликатиме сміх».
Чарльз Рід заявив, що з огляду на лист кардинала Ладарії, така ініціатива американських єпископів зустріне спротив із боку Ватикану. «Цей лист наголошує на єдності, — сказав він. — Я думаю, що єпископи, які перетнуть межу, зустрінуться із труднощами. Просто перечитайте цей лист і подумайте: чи хотіла би група з 50 єпископів кидати виклик єдності після того як Ватикан знову і знову підкреслив її важливість? Це юридично припустимий, але дуже ризикований з політичного боку крок».
Переклад CREDO за: National Catholic Reporter