Автор: Телеграм-канал “Знімаю історію”
«Пам’ятайте, що ви не самотні, світ дивиться на вас, ви йому не байдужі; світ хоче підтримати освіту біженців та мігрантів».
Таке звернення до українських студентів, щодня змушених долати виклики війни, пролунало з вуст учасниці міжнародної конференції, що відбулася в Римі й була присвячена темі освіти для біженців та мігрантів. Одне з пленарних засідань було присвячене проблемам забезпечення освіти для українців в умовах війни, повідомляє Vatican News.
Від 26 до 28 вересня 2022 р. в Папському Григоріанському університеті тривала міжнародна конференція на тему «Ініціативи у царині освіти біженців та мігрантів». Захід організували факультет суспільних наук згаданого університету, Мережа освіти біженців і мігрантів та фундація «Бути благословенням». У конференції взяли участь понад 150 осіб: ректори університетів, викладачі, представники неурядових організацій, міжнародних установ та гуманітарних організацій, які займаються зміцненням і розширенням освітніх можливостей для біженців і переміщених осіб. Було також виділено час для спілкування та налагодження зв’язків між учасниками.
Одне з пленарних засідань конференції було присвячене кризі освіти українських біженців. До цього засідання приєдналася онлайн народна депутатка Інна Совсун, заступниця Міністра освіти України в 2014-2016 роках. Вона розповіла про шкоду, якої завдала українській освіті повномасштабна агресія російських військ. Пролунали доповіді професора Матьє Дені, наукового директора і виконавця обов’язків генерального директора Міжнародної наукової ради, афганської біженки Нілаб Земарай Акмад, яка розповіла про свій досвід навчання в Одесі, та Кетрін Гладвелл, яка є засновницею та виконавчим директором Refugee Education UK — некомерційної організації, яка допомагає молодим біженцям у Великій Британії здобути освіту.
Окрема увага до біженців з України
«Ми вирішили присвятити значну частину цієї конференції дійсності, з якою стикаються українські біженці та переміщені українці внаслідок війни; і вже під час планування цієї конференції я усвідомлював: наша відповідальність полягає в тому, щоб донести до ширшої аудиторії потреби у сфері освіти, на які ми спробуємо відповісти». Так зазначив в інтерв’ю Vatican News засновник Мережі освіти біженців і мігрантів професор Ентоні Чернера після завершення пленарного засідання, присвяченого Україні. Він зауважив, що учасники конференції працюють над планом активнішої участі в допомозі українським біженцям у питаннях освіти як на початковому, так і на середньому та університетському рівнях.
Порівнюючи міграційну кризу внаслідок війни в Україні з міграційними потоками з інших країн, професор зауважив, що між ними є як подібності, так і відмінності. Він висловив сподівання, що, власне, 150 учасників конференції, які представляють майже 80 університетів та неурядових організацій світу, дослідять, які виклики, що постають перед українськими біженцями та переміщеними особами, є безпрецедентними. «Я розумію, що для тих, хто покинув Україну і тепер, наприклад, перебуває в Польщі, бажання повернутися є дуже-дуже сильним; а той, хто покинув Сирію, навряд чи повернеться. Отже, коли йдеться про освітні програми для тих і інших, то ми говоримо про дві різні реальності; вони схожі, тому що це переміщені особи, але різні, бо прагнення людей — чи це внутрішньо переміщені особи, чи біженці — часто дуже різні».
Нині у світі налічується 100 мільйонів вимушено переміщених осіб. «Це величезна кількість людей, — наголосив професор Чернера, — і проблема переміщених осіб, внутрішніх чи зовнішніх, не зникає. Отже, це проблема, на яку потрібно реагувати не тільки сьогодні, негайно; це довгострокове зобов’язання, яке необхідно взяти на себе, щоби сприяти освіті».
Ділячись думками про внесок Церкви у питання освіти для біженців та мігрантів, професор Чернера зазначив: особлива відповідальність Церкви — в тому, «щоби втілювати в життя Євангеліє та приймати чужинців». «Відповідь на потреби найбільш пригноблених і маргіналізованих надзвичайно важлива у втіленні Євангелія в життя, — сказав він. — Сама в собі освіта біженців і мігрантів не є католицькою; але ми черпаємо натхнення з Євангелія. Я сам католик, доктор богослов’я. Отже, дбаючи про освіту для біженців і мігрантів, ми втілюємо найважливіші аспекти нашого вчення про соціальну справедливість, — що цілком відповідає тому, до чого нас закликає Папа Франциск: об’єднувати людей різних традицій, щоби працювати разом задля блага людства».
Свідчення афганки: «Українці надзвичайно щедрі люди»
Ми запросили до інтерв’ю також афганську біженку Нілаб Земарай Акмад, яка прожила дев’ять років в Одесі, де навчалася в Міжнародному гуманітарному університеті. Після початку війни в Україні вона покинула Одесу і тепер мешкає з родиною в німецькій столиці Берліні. «Перед тим, як прибути в Україну, — пригадує дівчина, — я хвилювалася, що українці, так само, як і люди в багатьох інших країнах, реагуватимуть на мене негативно. Але я була вражена, наскільки українці чудові люди. Мені дуже подобалася їхнє ставлення до біженців: з ними я ніколи не почувалася біженкою, вони мені ніколи не нагадували, що я іноземка чи біженка». Нілаб, яка тепер старається знайти можливість продовжити навчання в Німеччині, зазначила: були і негативні моменти, серед яких — брак інформаційної та фінансової підтримки. На думку молодої афганки, якби українські університети могли надавати бодай кілька стипендій для біженців, це було би щастя, бо на загальнолюдському рівні вона, а також інші студенти, почувалися в Україні дуже добре, завжди отримуючи допомогу як з боку викладачів, так і однокурсників.
Переплетення негативних і позитивних моментів позначило також її досвід виїзду з України після початку війни. Залишивши Одесу в перший день війни, протягом восьми днів Нілаб та її рідні не могли перетнути кордон. Але їм допомогла громадська організація «Десяте квітня», яка займається захистом прав людини та розвитку суспільства і, зокрема, захистом прав уразливих груп, серед яких — біженці та внутрішньо переміщені особи. Нілаб особливо дякує Аліні Арнаут, одній із працівниць цієї організації, яка цілодобово була з ними на телефонному зв’язку, хоча сама перебувала в бомбосховищі з маленькою дитиною. «Вона ніколи не сказала: “Ви біженці, ви залишаєте нашу країну, тому ідіть собі”. Вона допомагала нам аж до того моменту, поки ми не залишили Україну, — зворушено розповіла Нілаб. — Вона була для нас справжнім ангелом і постійно повторювала: “Не втрачайте надію, ви будете в безпеці, я стараюся зробити все, щоб вам допомогти”. Тому я хочу щиро подякувати їй за велику допомогу».
Учасники конференції на приватній аудієнції у Папи Франциска. Фото: Refugee and Migrant Education Network
Українці, що втікають від війни: історія повторюється
На міжнародній конференції «Ініціативи у сфері освіти біженців та мігрантів» перетнулися не лише географічні, але й часові шляхи. «Я б хотіла підкреслити, що українські біженці не хочуть покидати свою країну, і якщо вони її покидають, то хочуть якнайшвидше повернутися назад», — наголосила одна з учасниць обговорення, присвяченого Україні, професорка зі США Карен Кордова. Виявилося, що її матір — українка, яка ще маленькою емігрувала зі своєю родиною до США під час Другої світової війни. Тепер її родичі з України, з якими Карен налагодила зв’язок лише після розпаду Радянського Союзу, переживають той самий досвід, що і її мати.
«Залишити сім’ю, друзів, засоби до існування, свою країну, яку ти любиш, — цього не вибирають, — поділилася вона в інтерв’ю для Vatican News. — Моя мама, її батьки та брати, в одну мить стали біженцями. І я виросла, слухаючи ці історії, і це викликало у мене глибоке бажання допомогти українцям-біженцям більше, ніж будь-коли».
Карен Кордова викладає в католицькому єзуїтському університеті «Regis». Через участь у цій конференції вона намагалася зрозуміти, як може допомогти молодим українським біженцям і ВПО здобувати освіту. У сфері вищої освіти Карен працює понад 20 років, зокрема в єзуїтському університеті, а завдання єзуїтської освіти — «готувати чоловіків та жінок для служіння іншим», визнаючи, що освіта є правом людини.
Користуючись нагодою, професорка звернулася до українських студентів, які тепер перебувають в Україні або виїхали за кордон: «Пам’ятайте, що ви не самотні, — наголосила вона. — Світ дивиться на вас, ви йому не байдужі, світ хоче підтримати освіту біженців та мігрантів. Ваша депутатка Інна Совсун виступила перед нами на міжнародній конференції про освіту для біженців і мігрантів та пояснила важливість відновлення ваших навчальних закладів в Україні й пошуку шляхів створення стипендій для продовження освіти, необхідної для українських студентів. Тому, будь ласка, продовжуйте навчатися, не втрачайте надії і надалі прямуйте вперед дорогою до осягнення своїх цілей».
фінансово.
Щиро дякуємо!
