У п’ятій проповіді для Римської Курії з нагоди Великого Посту, проповідник Папського дому наголосив, зокрема, на діянні Святого Духа, який сприяє єдності всіх охрещених в одній Церкві.
У п’ятій великопісній проповіді, виголошеній у п’ятницю, 31 березня 2023 р., в залі Павла VI для працівників Римської Курії, кардинал Раньєро Канталамесса зосередився на силі Святого Духа, який чинить присутнім воскреслого Христа. Учасники реколекційної зустрічі також помолилися за здоров’я Святішого Отця Франциска, який в ці дні перебував у римській лікарні ім. Аґостіно Джемеллі — пише Vatican News.
Особливість присутності Христа між учнями та ученицями
«І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить Його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває Він з вами, і буде у вас» (Йо 14,18), — каже Христос до своїх учнів.
Коментуючи ці слова, кардинал Канталамесса зосередився на стосунках між воскреслим Христом та Святим Духом, який, своєю чергою, від моменту відкуплення став актуальним способом дії воскреслого Христа в Церкві та світі.
«Ми маємо повністю звільнитися від поступово сформованого бачення Церкви, яке стало панівним у свідомості багатьох віруючих. Я називаю його деїстичним або картезіанським поглядом, бо він близький до світогляду картезіанського деїзму. Яким чином були задумані стосунки між Богом і світом в цьому баченні? Більш-менш так: Бог спочатку створює світ, а потім усувається, дозволяючи йому розвиватися за законами, які Він йому дав; як годинник, якому дали достатньо заряду, щоб працювати нескінченно самостійно. Будь-яке нове втручання Бога порушило б цей порядок, тому чудеса вважаються неприйнятними», — зазначив проповідник Папського дому. Однак Христос, заснувавши Церкву і обдарувавши її всіма ієрархічними та сакраментальними структурами, не залишив її після свого вознесіння, але перебуває в ній: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт 28,20).
Енергетичне джерело Церкви
Кардинал Канталамесса зауважив, що в новому виданні статистичного довідника Католицької Церкви «Annuario Pontificio» під іменем Папи відсутній титул «Намісник Христа», що є, на його думку, правильним жестом. «Вікарій — це той, хто займає місце голови під час його відсутності, але Ісус Христос ніколи не був відсутній і ніколи не буде відсутній у своїй Церкві. Своєю смертю і воскресінням Він став Головою тіла — Церкви (пор. Кол 1,18) і буде Ним до кінця світу: правдивим і єдиним Господом Церкви», —сказав проповідник.
За його словами, коли ми не можемо особисто бути присутніми на якомусь заході, ми зазвичай кажемо: «Я буду з вами присутній духовно», що не дуже втішає тих, хто нас запросив. А «коли ми говоримо про Ісуса, що Він “духовно” присутній, ця духовна присутність — не менш сильна форма, ніж фізична, але безмежно реальніша та ефективніша. Це присутність Воскреслого, який діє силою Духа, який діє в будь-який час і в будь-якому місці та який діє в нас», — зазначив кардинал Канталамесса. На його думку, в нинішній ситуації енергетичної кризи, що зростає, необхідно відкрити невичерпне джерело енергії без негативних наслідків для людини і довкілля. У Церкві таким джерелом, «силою з висоти», є Святий Дух.
Залишки, які були золотом
Проповідник Папського дому зупинився на уривкові з книги пророка Аггея (пор. Аг 2,1-5), який, на його думку, частково описує сучасну ситуацію Католицької Церкви і всього християнства.
«Старші з нас із ностальгією згадують часи одразу після закінчення Другої світової війни, коли в неділю були переповнені храми, на парафії відбувалися вінчання та хрещення, семінарії та новіціяти рясніли покликаннями…», — сказав кардинал Канталамесса, апелюючи до слави, про яку пише пророк Аггей. Однак не все, що колись сяяло, було золотом і тим, про що ми маємо шкодувати. Якби все це було чистим золотом, нам би не довелося сьогодні зустрічатися з багатьма скандалами у Церкві. Тож проповідник Папського дому наголосив на закликові пророка відбудувати Господній дім, виходячи зі своїх зручних домів (пор. Аг 1,2-8).
«Я бачу три концентричних доми, один всередині іншого, з яких ми маємо вийти, щоб піднятися на гору і відбудувати дім Божий», — зазначив кардинал Канталамесса.
Виклики на шляху до відбудови Божого дому
Говорячи про перший дім, найбільш замаскований, проповідник сказав, що він уособлює власне «я», тобто свою зручність, становище в суспільстві чи Церкві.
«Так легко сплутати мою славу із славою Бога і Церкви, відданість своїм ідеям із відданістю чистій і простій істині. Проповідник на цей момент не вважає себе винятком. Ми залишаємося всередині нашого панцира, неначе шовкопряд у своїй оболонці: навколо нього шовк, але якщо гусениця не розірве оболонку, вона залишиться гусеницею і ніколи не стане метеликом, що літає», — зауважив проповідник Папського дому.
Другий дім, з якого виходимо, щоб працювати над домом Господнім — це моя парафія, чернечий орден чи згромадження, церковний рух, асоціація, моя місцева Церква, дієцезія тощо.
«Ми маємо зрозуміти правильно. Горе нам, якби ми не мали любові та прихильності до цих конкретних реалій, у які Господь нас помістив і за які ми, можливо, є відповідальними. Злом було б абсолютизувати їх, не бачити нічого поза ними, турбуватися тільки про них, критикувати і зневажати тих, хто цього не поділяє. Одним словом, втрачаючи з поля зору соборність Церкви», — сказав кардинал Канталамесса.
У цьому контексті він нагадав, що Церква — це єдине Христове тілом (пор. 1 Кор 12,26) і синодальний шлях покликаний до того, щоб ми брали участь у проблемах і радощах усієї Католицької Церкви.
Єдність, яка вивільняє Святого Духа
Третій дім уособлює конкретну християнську конфесію, адже частково слабкість нашої євангелізації та діяльності у світі зумовлена поділом і взаємною боротьбою між християнами: «Дім мій лежить у руїнах, а ви хапаєтеся кожен до свого дому» (Аг 2,9).
Проповідник вказав на потребу єдності навколо Христа у Церкві, яка охоплюватиме всіх охрещених в Його ім’я (пор. 1 Кор 1,2).
«Звісно, ми не можемо задовольнятися такою всебічною, але такою розпливчастою єдністю. І це виправдовує зусилля і конфронтацію, навіть доктринальну, між Церквами. Але ми також не можемо зневажати і нехтувати тією основною єдністю, яка полягає у зверненні до самого Господа Ісуса Христа. Хто вірує в Сина Божого, той вірить і в Отця, і Святого Духа. Те, що не раз повторювалося, дуже правильно: “те, що нас об’єднує, важливіше того, що нас роз’єднує”», — нагадав кардинал Канталамесса.
Він зазначив, що у пророка Аггея пророцтво про відбудову Господнього дому сповнюється, однак, ми не можемо точно стверджувати, що воно також здійсниться в Церкві у майбутньому. Проте, ми можемо сподіватися і просити Бога про це в дусі смирення та покаяння, адже обнадійливих знаків сьогодні не бракує. У цьому контексті проповідник навів слова англіканського архієпископа Джастіна Уелбі, який разом із модератором Генеральної Асамблеї Церкви Шотландії брав участь у екуменічній молитві з Папою під час спільного візиту в Південний Судан.
«Коли ми бачимо нашу співпрацю, тих Церков, які в минулому оголошували одні одних ворогами, нападали та спалювали священиків одна одної, засуджуючи одна одну, послуговуючись найжорстокішими вираженням, то це означає, що відбувається щось духовне. Відбувається вивільнення Божого Духа, який дає велику надію», — сказав ієрарх Англіканської Церкви у інтерв’ю.
Вічно живе Боже Слово
Кардинал Канталамесса поділився тим, що слова пророка Аггея дуже особисті для нього, адже скріплювали його на початку різних служінь, починаючи від рішення повністю присвятити себе проповідуванню.
«Сьогодні я наважуюся знову проголошувати це слово, знаючи, що йдеться не про звичайну цитату, а про вічно живе слово, яке щоразу повертається, щоб виконати те, що обіцяє», — наголосив проповідник Папського дому, закликавши присутніх до кріпості у Святому Дусі.