Кастела стала «касутерою», «тістечками з Нагасакі». Ці кастильські солодощі привезли в Японію іберійські місіонери у другій половині XVI століття. Касутера стала істинною розкішшю, яку готували навіть для імператора!
Касутера (カステラ)— це вид ваґасі. Слово «ваґасі» застосовується щодо традиційних японських солодощів — однак касутера не має місцевого японського походження. Подібно як темпура, якщо ви вчащаєте до японських ресторанів і знаєте ці назви. Японська «темпура» пов’язана з… латинським tempora — «час, період», і виводиться з періоду Великого посту, коли не їли м’яса. А от морепродукти й овочі, обсмажені в клярі, стали «традиційною японською стравою». Касутера це японська вимова слова Castela (японці не вміють вимовляти «л» і з’єднувати приголосні). Отак португальські єзуїти «привезли» до Японії страви, що нині широко відомі як японські національні.
Касутера поширилася в Країні сонця, що сходить, у період Адзуті-Момояма (1574-1600). То були часи політичного об’єднання під правлінням дайме (ми би сказали, «олігарха») Оди Нобунаги, який був… у захваті від християнства. І хоча він так і не став християнином, однак дав єзуїтам дозвіл вільно проголошувати Євангеліє.
Португальські місіонери і торговці
Торгівля між Португалією і Японією розпочалася 1543 року. Португальці стали першими європейцями, які дісталися Островів. Перший період торгівлі часто називають часом Нанбан. Тоді порт Нагасакі, завдяки ініціативі славнозвісного єзуїта Ґаспара Вілелі та японського дайме Омури Сумітади (який навернувся на християнство) був переказаний Товариству Ісуса. Бувши єдиним японським портом, відкритим на закордонну торгівлю, Нагасакі став центром японського католицизму. Саме тоді португальська випічка стала відомою під назвою «тістечок із Нагасакі» (так касутеру називають донині).
Через Нагасакі португальці з іспанцями привезли в Японію зброю, тютюн, дині і пиріг кастелло. Випічка могла довго зберігатися, отож вона була практична для моряків, що подорожували довгі місяці. Оскільки цукор ставав щодалі дорожчим, тістечка з Нагасакі стали делікатесом, який готували навіть до імператорського столу.
Іспанський хліб
Касутера фонетично походить від португальського Castela, а воно, своєю чергою, є фонетичною похідною від іспанського (кастильського) Castilla. Повна португальська назва японської касутери — це Bolo de Castela, «кастильський торт». В Італії та Франції ця випічка відома як «іспанський хліб».
Тісто ніжне і пухке. Його виготовляють із яєць, борошна й цукру, як більшість іспанських солодощів. Що його робить винятковим, то це саме його пухкість. Тому що кастела це бісквіт. Яйця треба збивати дуже довго, щоб сильно наповнити саму повітрям і отримати такий незвичайний ефект. А оскільки цукор, як було згадано, деякий час (у період Едо, ізоляція Японії) був великою цінністю, його замінили японським солодовим сиропом мізуаме. Касутера вважається «правильною», якщо на розрізі вона має консистенцію вологої губки.
Готове тісто розливають по великих квадратних чи прямокутних формах, випікають і нарізають довгастими прямокутничками. Зверху їх поливають сиропом мізуаме. Верхній і нижній шари випічки стають коричневими, а серединка зберігає жовтуватий яєчний колір. Деякі кондитери дають більше яєць у тісто, щоб надати йому жовтішого кольору; сучасні виробники додають також порошок какао або зеленого чаю в тісто Однак чітка різниця в кольорі між серединкою і краями — це теж одна з ознак «справжньої» касутери.
Переклад CREDO за: Даніель Еспарса, Aleteia