10 листопада відбулися перші збори «синодального комітету», створеного нещодавно завершеним [німецьким] «синодальним шляхом». Мандат комітету полягає у тому, щоб підготувати основи для «синодальної ради» мирян, духовенства і єпископів, яка керуватиме Католицькою Церквою у Німеччині з 2026 року. Ідею такої «синодальної ради» Святий Престол уже відхилив.
А у нещодавньому листі до чотирьох німецьких мирянок, які покинули «синодальний шлях» на знак протесту проти відхилень від усталених католицьких істин і практик, Папа Франциск повторив, що створення «синодальної ради» не можна примирити з сакраментальною структурою Католицької Церкви.
Про поточний стан католицьких справ у Німеччині Папа сказав так:
«Замість шукати “спасіння” у щораз то нових [адміністративних] тілах та безкінечно обговорювати ті самі теми у певному егоцентризмі, у моєму “Листі до паломницького Божого люду в Німеччині” я хотів нагадати про потребу молитви, покути й адорації, а також запросити людей відкритися й вийти “назустріч нашим братам, зокрема тим, кого можна зустріти на порогах наших храмів, на вулицях, в ув’язненнях, у лікарнях, на площах і в містах”. Я переконаний, що саме тут Господь вкаже нам шлях».
Щодо цього, мабуть, варто зауважити кілька моментів.
— Хіба «пошук спасіння у щораз то нових адміністративних тілах та безкінечне обговорення тих самих тем у певному егоцентризмі» не описує саме того, чим займався Синод-2023 протягом чотирьох агонічно довгих тижнів два місяці тому, — і чим займалися, з величезними витратами часу і грошей, протягом останніх двох років підготовчі, місцеві і континентальні «фази» Синоду про синодальність?
— Чому слово «спасіння» у листі Папи взято в лапки? Це тому, що він має на увазі «спасіння» інституції німецької Церкви, яка втрачає прихожан (і, отже, втрачає прибуток, оскільки зменшення кількості парафіян, які вважають себе католиками, означає скорочення податку на німецьку Церкву)? Враховуючи німецький контекст, це може натякати на те, чому «спасіння» написане у лапках. Але можна також зауважити, що тема спасіння у її повному біблійному та богословському значенні — і відповідне розуміння Господа Ісуса як унікального та єдиного Спасителя людства — не дуже глибоко досліджувалася під час Синоду-2023 чи під час німецького «синодального шляху».
— Це підводить до третього моменту: Папа припускає, що інституційний німецький католицизм врятується, відкривши себе бідним, переміщеним і маргіналізованим у суспільстві. Однак, німецька Церква вже це робить, утримуючи (за допомогою церковного податку) значну мережу агентств і програм соціального обслуговування. Якби зустріч із маргіналізованими була відповіддю на релігійну тугу і євангельську анемію сучасного німецького католицизму, німецька Церква стала би потужним двигуном нової євангелізації ще десятиліття тому.
Але цього не сталося — ні тоді, ні тепер. Причина цього мало або й зовсім не пов’язана з нездатністю приймати маргіналізованих; вона пов’язана з втратою віри в Ісуса як Господа та в Церкву як Його сакраментальне Тіло у світі, що перетворює місцеві Церкви на неурядові благочинні організації. Зустріч з Господом Ісусом у Слові і Таїнстві є, користуючись листом Папи, «тим, що вкаже нам шлях».
Цікаво, що на Синоді-2023 «гарячі» теми, улюблені німецьким «синодальним шляхом», переважно порушували не німці. Голова Конференції єпископату Німеччини Ґеорґ Бетцінґ з посмішкою на обличчі постійно випромінював gemütlichkeit [німецьке слово, яке описує відчуття теплоти, дружності й доброго настрою, затишку й душевного спокою, що випливає з соціального визнання]. Можливо, ця свідома стриманість відображала розуміння верхівкою німецьких єпископів того, що було би недоцільно розпалювати ситуацію в Римі, з урахуванням неспокійної ситуації в них удома. Але можливе й інше ворожіння на цих чайних листках.
Як було сказано раніше, дехто з організаторів Синоду про синодальність, можливо, вважав німецький «синодальний шлях» корисним інструментом для розчищення шляху драматичному переформатуванню католицького саморозуміння й управління, тобто для переміщення «штанги воріт» якомога лівіше.
Люди, що мислять таким чином, можливо, не хотіли передавати всю гру німцям до асамблеї Синоду-2024 наступного жовтня; тому німецькому коню-переслідувачу* порадили бігти риссю, а не галопом.
Це може свідчити про те, що у певних римських колах німецький католицизм вважається не стільки «на межі», скільки «на вістрі».
*«Stalking horse» — ідіома, що означає перевірку певної ідеї в інтересах анонімної третьої сторони. Якщо ідея виявиться життєздатною, ця третя сторона може просувати її з невеликим ризиком провалу. Якщо ідея зазнає невдачі, анонімна сторона не буде заплямована асоціацією з нею і може або відмовитися від ідеї, або ж чекати більш вдалого часу. Початково вислів походить від практики на полюванні, коли мисливець, вистежуючи дичину, до певного часу ховався за конем — або штучною фігурою коня, оскільки птахи тікали від людей, однак спокійно сприймали присутність коней.
Переклад CREDO за: Джордж Вайґель, Catholic World Report
фінансово.
Щиро дякуємо!
