Середньовіччя було часом живих й іноді дивних традицій. Однією з таких традицій було Festum Asinorum (буквально «Свято віслюка»), яке відзначали 14 січня. Це унікальне свято вшановувало скромного віслюка — зокрема, того, який ніс на собі Марію та Немовля Ісуса під час їхньої втечі до Єгипту після указу Ірода.
Хоча точне походження Festum Asinorum залишається неясним, воно, ймовірно, виникло десь між ХІ і ХІІ століттями. Свято процвітало переважно у Франції, де було відоме як Fête de l’âne. Воно часто збігалося зі Святом дурнів, ще одним веселим (і пустотливим) святом, яке відбувалося приблизно у той самий час, або навіть напередодні.
Саме святкування (як це часто буває у фольклорі) було сумішшю сакрального й профанного. Віслюка, прикрашеного короною та стрічками, вели у процесії через село до храму. Священик головував на спеціальній «Месі віслюка» і виголошував проповідь — час від часу прямо зі спини віслюка.
Символіка і спадщина
Ця, здавалося би, нешаноблива природа Festum Asinorum століттями спантеличувала та інтригувала істориків. Дехто трактує свято як форму соціальної сатири — присутність віслюка у священному місці розглядають як можливість для нижчих класів покепкувати над можновладцями. Але більшість вчених дивляться на нього як на свято смирення і простоти, яке нагадує вірним, що навіть найскромніші створіння можуть відігравати певну роль у Божому плані.
Незалежно від його інтерпретації, Festum Asinorum пропонує захопливий погляд на середньовічну релігійну культуру. Воно нагадує нам про деякі ігрові способи, за допомогою котрих люди завжди взаємодіяли зі своєю вірою. Протягом XVI століття свято поступово втрачало свою популярність — ймовірно, через занепокоєння щодо його вульгарності та потенціалу для виникнення непорозумінь. Проте його спадщина продовжує жити у різних мистецьких і літературних творах та викликати цікавість і дискусії у середовищі істориків і релігієзнавців.
Як на почуття сучасної людини, Festum Asinorum може здатися дивним і навіть образливим. Однак важливо пам’ятати, що це був продукт свого часу і контексту. Розглядаючи його крізь призму середньовічної культури, його можна вважати святом, яке прославляло скромність, покірність і працьовитість.
фінансово.
Щиро дякуємо!
