«Люди не втратили надії, але дуже потребують духовної та моральної підтримки», — каже о. Дарій Догондке. Він уже п’ять років як настоятель катедри в турецькому Іскендеруні — якої після минулорічного землетрусу фактично немає.
У річницю катаклізму на руїнах храму молилися за жертв землетрусу та про Боже благословення на новий початок, пише Vatican News.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2024/02/Іскандерун-2-700x394.jpeg)
«Ми розпочали нашу молитву на руїнах храму. Увійшли всередину цього руйновища. Одна стіна впала повністю під час землетрусу, три ще якось тримаються. Тому ми увійшли всередину, і для декого, як я помітив, це було вперше після того катаклізму, бо зазвичай ми туди не ходимо. Це місце залишається дуже небезпечним», — розповів священник.
Окрім парафіян, у молитовному вшануванні взяли участь також люди, які з Церквою не пов’язані, але в межах цивільного захисту їх присилали на допомогу; були також представники влади. «В очах багатьох наших парафіян я побачив сльози, коли вони побачили всередині свій зруйнований храм», — каже о. Догондке.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2024/02/Іскандерун-0-700x394.jpeg)
Учасники церемонії запалили свічки і пройшли до місця, де моляться зараз. «Це зала, що була збудована як лекційна. Зараз це безпечне місце, де поставлено вівтар, і зала стала храмом. Там ми служили Святу Месу. Молилися за тих, хто загинув під час землетрусу, і молилися про новий початок, про те, щоб життя принесло Боже благословення для всієї нашої спільноти, для Церкви, щоб вона зростала, жила й розвивалася. І ми сподіваємося, що так і буде», — каже священик.
У турецькому Іскендеруні так і не розпочався як слід процес відбудови. Численні будинки потрібно спочатку повністю знести, щоби потім на їхньому місці будувати нові. «Ці люди пережили апокаліпсис, але не зупинились на оплакуванні каміння, а з відвагою та надією дивляться в майбутнє», — каже о. Догондке. До його парафії зараз належить близько 60 осіб. Ніхто з парафіян не загинув, але фактично всі втратили когось із близьких.
![](https://credo.pro/wp-content/uploads/2024/02/Іскандерун-1-700x394.jpeg)
«Храм надалі лежить у руїнах; постійно триває знесення розвалених будинків, процес розчищення ще не завершений. У багатьох випадках ці люди природним чином повернулися до своїх обов’язків, до своїх домівок. Після землетрусу багато хто оселився у нас. Ми поставили величезні намети, приймали потребуючих також у парафіяльних приміщеннях. Але поступово люди повернулися до себе. Це означає, що ми повертаємося до певної нормальності; але ще далеко до того, щоб усе стало насправді нормально», — каже настоятель з Іскендеруна.
Церква організувала для сімей контейнери-помешкання, діє кухня Карітасу. «Ми робимо все, що в наших силах, щоб допомогти їм повернутися до нормального життя. Для мене обнадійливим є те, що наші розмови не крутяться навколо каменів, що лежать довкола і ми тепер плачемо на руїнах храму, — але навколо насправді звичайних, повсякденних справ. Це глибоко знаменне».
Священник підкреслює, що хоча католицька спільнота в Туреччині й нечисленна, та для всіх людей у цій країні Церква стала точкою опори, безпеки, надії, а також взаємної підтримки в дусі віри.