«Люди не втратили надії, але дуже потребують духовної та моральної підтримки», — каже о. Дарій Догондке. Він уже п’ять років як настоятель катедри в турецькому Іскендеруні — якої після минулорічного землетрусу фактично немає.
У річницю катаклізму на руїнах храму молилися за жертв землетрусу та про Боже благословення на новий початок, пише Vatican News.
«Ми розпочали нашу молитву на руїнах храму. Увійшли всередину цього руйновища. Одна стіна впала повністю під час землетрусу, три ще якось тримаються. Тому ми увійшли всередину, і для декого, як я помітив, це було вперше після того катаклізму, бо зазвичай ми туди не ходимо. Це місце залишається дуже небезпечним», — розповів священник.
Окрім парафіян, у молитовному вшануванні взяли участь також люди, які з Церквою не пов’язані, але в межах цивільного захисту їх присилали на допомогу; були також представники влади. «В очах багатьох наших парафіян я побачив сльози, коли вони побачили всередині свій зруйнований храм», — каже о. Догондке.
Учасники церемонії запалили свічки і пройшли до місця, де моляться зараз. «Це зала, що була збудована як лекційна. Зараз це безпечне місце, де поставлено вівтар, і зала стала храмом. Там ми служили Святу Месу. Молилися за тих, хто загинув під час землетрусу, і молилися про новий початок, про те, щоб життя принесло Боже благословення для всієї нашої спільноти, для Церкви, щоб вона зростала, жила й розвивалася. І ми сподіваємося, що так і буде», — каже священик.
У турецькому Іскендеруні так і не розпочався як слід процес відбудови. Численні будинки потрібно спочатку повністю знести, щоби потім на їхньому місці будувати нові. «Ці люди пережили апокаліпсис, але не зупинились на оплакуванні каміння, а з відвагою та надією дивляться в майбутнє», — каже о. Догондке. До його парафії зараз належить близько 60 осіб. Ніхто з парафіян не загинув, але фактично всі втратили когось із близьких.
«Храм надалі лежить у руїнах; постійно триває знесення розвалених будинків, процес розчищення ще не завершений. У багатьох випадках ці люди природним чином повернулися до своїх обов’язків, до своїх домівок. Після землетрусу багато хто оселився у нас. Ми поставили величезні намети, приймали потребуючих також у парафіяльних приміщеннях. Але поступово люди повернулися до себе. Це означає, що ми повертаємося до певної нормальності; але ще далеко до того, щоб усе стало насправді нормально», — каже настоятель з Іскендеруна.
Церква організувала для сімей контейнери-помешкання, діє кухня Карітасу. «Ми робимо все, що в наших силах, щоб допомогти їм повернутися до нормального життя. Для мене обнадійливим є те, що наші розмови не крутяться навколо каменів, що лежать довкола і ми тепер плачемо на руїнах храму, — але навколо насправді звичайних, повсякденних справ. Це глибоко знаменне».
Священник підкреслює, що хоча католицька спільнота в Туреччині й нечисленна, та для всіх людей у цій країні Церква стала точкою опори, безпеки, надії, а також взаємної підтримки в дусі віри.
фінансово.
Щиро дякуємо!
