Нерідко великою проблемою в житті своєю вірою для віруючих є впевненість, що до святості дійти дуже тяжко.
І, звісно, не можна сказати, що люди в цьому сильно помиляються, бо якщо до неї йти самотужки, то навряд чи дійдеш… І складно, і хрести це біль (а хто нормальний хоче страждань?), і можна помилитися дорогою, сприйнявши за святість якийсь набір конкретних вимог, яким ми переважно не відповідаємо. Перед народженням св. Домініка його мати бачила пророчий сон, а на чолі у немовляти бачили зірку, що сяє. Можемо зробити перезву: відгукніться, чия мати мала пророчий сон і в кого на чолі зірка сяяла?…
А тут, бачите, є «просто люди», з яких сяк-так складається Церква. Вони можуть бути цілком милими людьми, але щоб СВЯТИМИ — та ви що, це ж наші знайомі, або сусіди (хіба Він не син теслі, Його мати — Марія), або просто — ну, «дівчина з інтернету», пісні на місіях співала під гітару, що такого. Ну, поїхала дівчина на місії. Ну, загинула там. На місіях досі стаються сумні випадки, на те вони місії. Хтось поїхав, хтось не повернувся.
І ось — Геленка. Цілком можливо, що з часом Церква матиме не лише Терезку, про яку так і кажуть: Мала Тереза, Терезіта, Тереня, — але ще й Геленку. Оленку, якщо хочете. Не якогось «професійного» святого на ім’я, скажімо, Ельвіра Мораґас-Кантареро, Марія Санктуарія від св. Людовика Гонзаги (іспанська кармелітка, мучениця Громадянської війни). Або Марія Антонія де Пас-і-Фіґероа. Коли тебе так звуть, це здається «мультипаспортом» для входу у світ святих…
Гелена Кметь (Helena Kmieć) народилася в Кракові 1991 року, ходила до школи в Лібьонжі, потім стала місіонеркою. Звісно, це не сталося просто так одразу. Паралельно з навчанням у ліцеї вона стала стипендіаткою Leweston School у Великій Британії. Це незалежна школа в Дорсеті, колишній «монастир св. Антонія» (так школа називалася до 1951 року), мета якої — надати якісну освіту на засадах римо-католицького світогляду. Також навчання в Льюїстоні побудоване на принципі «ми святкуємо кожний успіх, але й вчимо, що помилки — це частина життя; без нового досвіду ми не можемо навчитися, хто ми і чого можемо досягти». Освіта і виховання, скеровані на те, щоб діти розвивалися, а не зубрили заради оцінок, дає вільних — і при цьому відповідальних — молодих людей.
Геленка вступила на хімічний факультет Сілезької політехніки (де навчалась англійською мовою), 2014 року отримала диплом інженера. Після навчання деякий час працювала стюардесою на міжнародних авіалініях. Була активною учасницею студентського душпастирства у Ґлівіцах, а в Політехніці співала в університетському хорі. Ще до закінчення навчання, 2012 року, вступила до Місійного волонтаріату «Salvator» (латинське «Спаситель», одночасно пов’язане з отцями-сальваторіанами, Товариством Божественного Спасителя). І саме з сальваторіанами почалася її «місійна пригода».
Спершу це була участь в організації таборів для дітей в Угорщині та Румунії; участь в євангелізаційних акціях на батьківщині; 2013 року Геленка працювала з дітьми та молоддю на місіях у Замбії; під час Всесвітнього дня молоді була координаторкою в своїй парафії в Лібьонжі.
8 січня 2017 року разом з Анітою Шувальд вона вилетіла до Болівії, де планувала до червня допомагати тамтешнім сестрам-місіонеркам, які в Кочабамбі провадять сиротинець. Загинула в ніч із 24 на 25 січня від ножової рани, коли на сиротинець напали. У березні 2018 року болівійський суд виніс вирок у 30 років позбавлення свободи для Ромуальду Маміу душ Сантуша, який напав на сиротинець. Польща, визнаючи заслуги цієї дівчини у благодійній та суспільній діяльності, нагородила її Золотим хрестом «За заслуги». Геленка поховала в Лібьонжі, у рідній парафії, 18 лютого 2018 року.
Фото: Jacek Bednarczyk /PAP
Слугиня Божа — це тепер її офіційний титул. І він, безсумнівно, не є жодною «вигаданою, вивищеною, надуманою» нагородою, щоб називати вчорашню студентку слугою самого Бога. Ну бо що ще вона робила, по суті? Служила Богу. Співала пісень із дітьми, ходила в походи з молоддю, варила їсти сиротам, і всім розповідала про одне: жити — варто, життя — це добре, Бог — хороший, і якщо ми будемо ділитися радістю, то на світі стане легше жити. Євангелізація — це зовсім не (ну добре, не тільки) диспути, конференції, семінари і обговорення «трансцендентної сутності чистого Буття». Євангелізація це проголошення ДОБРОЇ новини. Що Бог є, що Він — добрий, і що жити можна по-доброму, ділячись любов’ю і радістю.
У грудні 2022 року Краківська архідієцезія оголосила про підготовку до беатифікаційного процесу Геленки. Й ось у квітні 2024‑го, в неділю Божого Милосердя, архієпископ Марек Єндрашевський підписав едикт, яким офіційно започатковано церковний процес прославлення загиблої місіонерки. «Запитавши думку Конференції єпископату Польщі та отримавши згоду Дикастерію у справах святих Святого Престолу, згідно з положеннями канонізаційного права (Інструкція Sandorum Mater, № 43), я оголошую рішення розпочати процес беатифікації та канонізації Слуги Божої Гелени Агнешки Кметь, мирянки», — так починається цей документ.
Чи припиняється діяльність Слуг Божих після того, як людина помирає? Для цього світу було би очевидним, що так. Загинула, поховали, можемо згадувати при гробі, може, комусь якась молитва допоможе, на те вони люди віруючі…
Але й тут — ні. Активна за життя, ця дівчина залишається активною у своїй присутності в справах земної Церкви. Її ім’ям названо фонд, який сальваторіани заснували для свідчення про неї на місійних теренах. Мерія Лібьонжа проголосувала за надання їй титулу Почесної громадянки міста. Акт про це вручено її батькам, разом із висновком про перейменування вулиці Костельної у вулицю Гелени Кметь. У січні 2017 року її обрали покровителькою спільноти католицьких сімей «Улюблений і улюблена» (Вроцлав). Наступного року її взяла собі за покровительку одна з харцерських дружин Глогова. На її колишній школі відкрито таблицю, до річниці її смерті видано книжку. А ще батьки отримали її нагороду за служіння потребуючим «Милосердний самарянин-2016». У Кракові-Лагєвніках, славетному санктуарії Божого Милосердя, вони прийняли статуетку, яку Гелена вже отримати не встигла. (Точніше, тато й мачуха, бо мама померла незабаром після пологів.)
А ще вона писала вірші. І стала покровителькою фестивалю релігійної поезії, що відбувся в Лібьонжі 7 квітня 2017 року. Так, її активність продовжується. І це, власне, може бути головним у запитанні «як стати святим». Не боятися діяти, не боятися навіть помилитися, бо така вже школа цього життя: йдеш і робиш. Якщо впадеш — встанеш і підеш далі, бо тільки під лежачий камінь не течуть ріки води живої…
І якщо свідчити про Доброго Бога, то й смерть буде доброю. «Краще би нехай жила»? Можливо. Бо сумують близькі та друзі, які її втратили. Але якщо виходити з того, що «краще, щоб була щаслива», — то Бог дав їй те, що для неї найкраще.
А Церква, як зазвичай, просто розслідує справу і констатує факт: це душа, яка вибрала Бога і яку для себе вибрав Бога. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
