Мало хто про це знає, але Архідієцезіяльний музей у Познані має в своєму зібранні меча, яким, за переказами, святий Петро відтяв вухо рабу первосвященника в Гетсиманському саду.
«Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу» (Йн 18,10).
У катедрі в Познані на стіні висить засклена вітрина, в якій розміщено «холодну зброю», а на бронзовій табличці видніє напис: «Меч ‘св. Петра’. Дар папи Йоана ХІІІ новоохрещеному володарю, князю Мєшку І, переданий 968 року за посередництвом Йордана, єпископа Познанського». Чи це той самий меч, про який згадує Йоан Євангеліст?
У вітрині з мечем уміщено також копію сторінки з «Хроніки» Яна Длуґоша. Ось її переклад:
«Папа тоді проголосив і поставив для Познанської Церкви людину, чиї чесноти, віру та релігійність знав, італійця Йордана, зі шляхетного римського роду, з родини й домі Орсіні. Після висвячення і благословення, отриманого в Римі, звелів йому папа року Господнього 966‑го поїхати до Королівства Польського, щоби там керувати Церквою. Цей самий папа Стефан, щоби зробити початки [правління] Йордана милішими для польського кліру та люду, подарував йому меч св. Петра, яким Апостол, як вірять, відтяв вухо Малха у Гетсиманському саду; можливо, той самий меч, а може, інший замість того, — і поблагословив його в пам’ять про цей такий прекрасний учинок апостола; щоби Церква в Польщі посідала видимий клейнод, яким би могла пишатися (…). Цей самий меч у познанському храмі донині оточений ревним ушануванням».
Якщо зазирнемо на сайт катедри, то довідаємося, що меч, який висить на стіні храму, — це копія, виготовлена 2005 року. А оригінал — тобто меч, яким так вражаюче скористався св. Петро, — насправді зберігається у скарбниці Архідієцезіяльного музею Познані.
Скарб у скарбниці
Меч, а точніше — тесак (так формально класифікується цей вид холодної зброї, що служив переважно розрубуванню риби й туш тварин, рідше — для зіткнень, битв), має 70,5 см завдовжки, а в найширшому місці — 9,4 см завширшки. Він розширюється донизу. Виготовлений із заліза. Колись, безсумнівно, у нього було дерев’яне руків’я — яке не збереглося до наших часів.
Як це можливо, щоб такий скарб залишався так мало відомим? Таке запитання ставили учасники сесії, присвяченої цьому експонату, що відбулася в Познані ще 2011 року.
Справа тут складна. Меч має задокументовану кількастолітню історію. Наприклад, у кількох документах XVII i XVIII століть читаємо, що така реліквія зберігалася в Познанській катедрі і її носили у процесіях, а також виставляли для прилюдного ушанування під час важливих урочистостей — наприклад, у свято Петра і Павла. Однак під кінець XVIII століття єпископ Ігнатій Красіцький — певно, на хвилі просвітницького оптимізму — заборонив виставляти меч для загального огляду.
Із плином літ реліквію виставляли дедалі рідше; про неї призабули. Про те, як сильно «меч святого Петра» був забутий, свідчить фото, зроблене в сакристії храму в 1945 році. Там видно наслідки пограбувань, скоєних фашистами: спорожнені й порозкидані коробки, скриньки і туби, з яких окупанти повитягали різні цінні речі. Над цією безладною купою спокійно висить на стіні у заскленій вітрині меч, який, судячи з усього, ніяк не зацікавив грабіжників.
Тільки в середині 1980‑х років меч перенесли до музею. Це зробив його тодішній директор, отець канонік Стефан Томашкевич. За його ініціативи об’єкт піддали охоронно-консерваційним заходам.
Різні думки
Треба додати, що не всі історики впевнені в автентичності цього експоната. Науковці з Музею війська польського у Варшаві провели дослідження стосовно виду й типу сплаву, з якого виконано цей тесак. Дослідження показали, що меч справді викуваний у І ст. н. е. на східних рубежах Римської імперії. Однак представники Великопольського військового музею були обережнішими в оцінці віку меча і вирішили зійтися на тому, що це середньовічна копія.
Переклад CREDO за: Йоанна Операч, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
