В суботу 1 червня 2024 року в катедральному соборі святих апостолів Петра і Павла Кам’янець-Подільської дієцезії був висвячений на диякона Андрій Бондар із Мурафи, а диякони Віктор Грогуль із Хмільника і Ярослав Копитко з с. Плебанівки прийняли рукоположення пресвітерату.
Обряд рукоположення звершив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, очоливши урочисту Месу з цієї нагоди. З ним співслужили єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович, ректор Вищої духовної семінарії Святого Духа в Городку о. Віктор Білоус та численна група священників із багатьох парафій дієцезії.
Життя має бути присвячене — чомусь чи Комусь
Ординарій подякував Богу за «плоди», які принесли роки, проведені кандидатами до свячень у семінарії, «завдяки чому вони сьогодні предстають перед цим вівтарем. Звідси вони вже вийдуть священниками. Тому ми справді хочемо дякувати Богу за це. Передусім дякувати батькам, бо це теж плід їхніх трудів та їхнього послуху — коли вони почули голос Бога і народили цю дитину. Сьогодні ця дитина під проводом Божої благодаті буде вибрана Христом. Це великий дар — священство, яким ми можемо служити Богу і людям. Євхаристія і священство — це два найбільших таїнства, і Церква живе завдяки тому, що є Євхаристія і є священство. Кожний з нас добре розуміє, хто такий священник, що таке Церква, Євхаристія. Це великий дар Бога. Тому хочемо дякувати за них і тому сердечно вітаю батьків, і всіх, хто приклали до цього якісь свої труди, молитву, прохання […] Видно, що це зродилося в сім’ї, свідчення батька, свідчення матері, може — бабусі, близьких спонукало їх до того, що вони вирішили служити. Просимо, щоб молоді хлопці й дівчата, які сьогодні дивляться на них, зрозуміли, що себе потрібно присвятити комусь і чомусь. Якщо людина себе не присвячує, її життя не приносить плодів. Тому — відкрийте серце для Бога, “відкрийте двері для Христа”. […] Відкрийте серце для Божої благодаті, яка буде спливати на вас. Особливо просимо в цій Євхаристії, за цих дияконів, котрі стануть священниками».
Щоб ваше життя стало фіміамом
На початку обряду рукоположення отець-ректор представив єпископу-ординарію, кандидатів на свячення і «на підставі опитування християнського люду і свідчення компетентних осіб» засвідчив, що вони цього гідні.
«Вже невдовзі, — прочитав владика Леон у відповідному формулярі, — ці наші сини, які є вашими близькими або приятелями, будуть висвячені на диякона і пресвітера. Тож старанно розважмо, до якого великого служіння в Церкві вони будуть установлені. Вони служитимуть Христу, Вчителю, Священнику та Пастирю. І через їхнє служіння Христове Тіло, яким є Церква, буде постійно будуватиметься і розростатися тут, на землі, у храм Святого Духа і Божий народ. З’єднані зі священством єпископів, пресвітер і диякон будуть присвячені проповідуванню Євангелія, освяченню і пасінню Божого народу, та звершуванню богопоклоніння передусім Жертви у День Господній. В усьому цьому вони з Божою допомогою так будуть чинити, щоби розпізнали в них істинних учнів Того, хто прийшов служити, а не щоб Йому служили».
«Тобі ж, улюбленіший сину, котрий маєш увійти в дияконський стан, — сказав владика, звертаючись до Андрія Бондаря, — Господь дав приклад, щоб ти діяв так, як діяв Він. Диякон — це слуга Ісуса Христа, Котрий явився серед учнів як Той, хто служить. Це слуга, який, виконуючи з усього серця волю Божу, служить в любові та з радістю як Господу, так і людям. А оскільки ніхто справді не може двом панам служити, вважай усю нечистоту та захланність ідолопоклонством. Якщо ти добровільно вступаєш до стану дияконату, ти маєш бути як ті, кого колись апостоли вибрали для служіння любові — мужем доброї слави і сповненим Святого Духа та мудрості. […] Бувши міцним та рішучим у вірі, прояви себе незаплямованим та бездоганним перед Богом і людьми, як личить Христовому слузі і розпоряднику Божих тайн, і не дозволь, щоби будь-що відвернуло тебе від надії Євангелія, якого не тільки слухачем, а й слугою ти маєш бути. Зберігаючи в серці тайну віри, підтверджуй своїми вчинками Боже слово, яке проголошуватимеш устами, щоби християнський люд, оживлений Духом, став богоугодною чистою жертвою. І щоб ти, прийшовши до Господа в день твій останній, міг почути від Нього ці слова: “Добре, слуго добрий і вірний, увійди до слави Господа твого”».
До дияконів Віктора Грогуля і Ярослава Копитка Його Преосвященство скерував такі слова: «Ви ж, улюблені сини, які маєте увійти в пресвітерський стан, від імені Христа-Вчителя виконуватимете священну місію навчання. Проголошуйте всім Боже Слово, яке ви самі з радість прийняли, розмірковуйте над Господнім законом, та зважайте, щоб ви самі вірили в те, що читаєте, навчали тому, у що самі увірували, та наслідували те, чого навчилися. Нехай же ваше вчення буде поживою для Божого люду, а життя ваше — приємним фіміамом для Христових вірних, щоб словом і прикладом ви зводили будівлю, якою є Божа Церква. У Христі також виконуватимете місію освячення, бо вашим служінням приноситиметься духовна жертва вірних, з’єднана з Жертвою Христовою, яка через ваші руки безкровно здійснюватиметься на вівтарі при звершенні Пресвятих Тайн. Роздумуйте над тим, що чинитимете, і наслідуйте те, що звершуватимете. Кожного разу, коли відправлятимете Тайну Смерті та Воскресіння Христового, щоб ви спромоглися умертвити всі вади, які панують у вашому тілі, та жити новим життям. Через Хрещення ви долучатимете людей до Божого народу, в таїнстві Покаяння відпускатимете гріхи в ім’я Христа і Церкви, святим єлеєм укріплюватимете хворих. Ви звершуватимете святі обряди, в годинах дня возноситимете похвалу з подякою та молитвами не лише за Божий народ, а й за весь світ, пам’ятаючи, що поміж людей ви були взяті і для людей настановлені у справах Божих. Місію, довірену вам Христом-Священником, виконуватимете завжди з радістю і щирою любов’ю, шукаючи не своєї користі, але того, що Христове. Нехай перед вашими очима завжди сяє приклад Доброго Пастиря, який прийшов, щоб служити, а не щоб Йому служили, прийшов, щоб шукати і рятувати загублених».
Передавати Духа як дар Церкви
Андрій Бондар висловив згоду прийняти сан дияконату і склав обітницю послуху єпископові. Свою волю прийняти Таїнство священства виразили диякони Віктор Грогуль і Ярослав Копитко. Вклавши руки в долоні єпископа-ординарія, вони відновили обітницю послуху, дану під час їхніх дияконських свячень. Вислухавши, владика Леон сказав до кожного з них: «Нехай сам Бог довершить благе діло, яке Він почав у тобі».
«Молімось, найулюбленіші, до всемогутнього Бога Отця, щоби на цих своїх слуг, яких Він благоволить прийняти до священничого стану дияконату і пресвітерату, Він ласкаво вилив благодать свого благословення», — після цих слів єпископа-ординарія усі присутні в храмі, ставши навколішки, молились за кандидатів до свячень Літанію до всіх святих. Самі ж кандидати в цей час лежали долілиць.
Звершуючи обряд рукоположення диякона, владика Леон поклав руки на голову Андрія Бондаря, передаючи йому дар Святого Духа, після чого промовив молитву освячення — скероване до Бога прохання, щоб Господь уділив йому Святого Духа і дарів, необхідних для дияконського служіння. Нововисвяченого диякона було вдягнуто в дияконські шати, а єпископ-ординарій вручив йому книгу Євангелія на знак того, що він посланий проголошувати Євангеліє Христа.
Після того, як єпископи Леон та Радослав і всі присутні священники по черзі поклали руки на голови дияконів Ярослава і Віктора, єпископ-ординарій звернувся до Господа з молитвою, в якій просив відновити в їхньому нутрі духа святості, «щоб завдяки їхньому проповідуванню слова Євангелія благодаттю Святого Духа плодоносили в серцях людей та дійшли аж на край світу».
«Господь Ісус Христос, якого Отець помазав Святим Духом і силою, нехай візьме тебе під свою опіку, щоб ти освячував Христовий люд та приносив жертву Богові», — промовляючи слова цієї молитви владика Леон помазав долоні нововисвячених пресвітерів освяченим єлеєм-хризмою. Вручаючи їм патену з хлібом і чашу з вином, Його Преосвященство сказав, звертаючись до кожного з них: «Прийми приношення святого люду, які жертвуватимеш Богові, роздумуй над тим, що чинитимеш, наслідуй те, що звершуватимеш, і узгоджуй своє життя з тайною Господнього Хреста».
По завершенні святої Меси неопресвітер Ярослав Копитко від імені нововисвячених висловив щиру подяку єпископу- ординарію; ректору, викладачам і духовним наставникам семінарії Святого Духа; настоятелям їхніх рідних парафій, а також парафій, у яких вони проходили практику, та всім священникам, які приїхали розділити їхню радість; братам-семінаристам, які допомагали організувати урочисту Літургію; учасникам хору і його керівнику о. Миколі Бистрицькому — і всім, хто приїхав, щоби взяти участь в урочистості.
«Я дуже довго думав, — продовжив о. Ярослав, — що сказати, коли буду дякувати батькам. Адже якби не батьки, нас би тут не було. Дякуємо насамперед за вашу відкритість на життя, за ваш приклад віри, за те, що змалечку відкривали нам багатство віри, яку нам дає Господь. Дякуємо всім родичам, близьким, хто приїхав розділити цю радість і водночас просимо вас про молитву. Про молитву за нас, щоб ми витривали до кінця. Сьогодні ми чули у Першому читанні, що священник має повністю бути відданий Богу. Моліться, щоб ми справді були такими слугами Господніми і допомагали всім, хто цього потребує. Також моліться за мир, за наших захисників. Особлива подяка їм за те, що вони нас обороняють, за те, що ми сьогодні можемо зібратися тут і прославляти Бога, подяка їм за те, що ми ще живі. Просімо Бога про мир щодня і особливо сьогодні».
Призначення: «Якби могли, дали би більше»
«Тепер настає момент, який ми назвемо “традиція” — традиція нашої дієцезії, що в день рукоположення наші диякони і неопресвітери отримують призначення на парафії, де будуть працювати», — сказав канцлер дієцезії о. Павло Басистий. Спочатку отець-канцлер оголосив про канонічну місію проповідування Божого слова у парафії Господа нашого Ісуса Христа Царя Всесвіту в Хмельницькому, отриману раніше висвяченим дияконом Владиславом Свідніцькім. Канонічну місію диякона Андрія Бондаря о. Павло назвав «спецзавданням»: проповідування Божого слова на території всієї дієцезії. «Якби ми могли, — сказав отець-канцлер, — то дали би більше». Нововисвячений диякон працюватимеме в редакції інтернет-часопису CREDO. Отець Віктор Грогуль працюватиме в парафії свв. Петра і Павла в Калинівці; о. Ярослава Копитка призначено вікарієм у парафію Пресвятої Трійці у Волочиську.
«Нехай ваша нагорода буде в небі, а наша подяка — на землі, за те, що ви віддали ваших синів на служіння Богу», — владика Леон щиро подякував батькам нововисвячених і, що також стало традицією, подарував їм образки та розарії.
«На вашій дорозі від самого народження і до цього моменту було багато різних людей, — сказав Його Преосвященство, звертаючись до нововисвячених пресвітерів і диякона, — а далі на вашій дорозі будуть не тільки люди, але буде і хрест. Щоб нести цей хрест, ви отримали стільки благодаті і ласки Божої. Полюбіть його. Нехай цей хрест вашого служіння, вашого терпіння, ваших обов’язків приведе вас до Неба».
Перш ніж уділити їм благословення, владика процитував слова св. Йоана Павла ІІ: «Серце для Бога, усмішка для людей, а хрест — для себе».
фінансово.
Щиро дякуємо!
