Роздуми над Словом Божим на спомин свв. Йоакима і Анни
Блаженство — це особливе щастя: щастя бути особливо близько Бога, наче у Бога, належати Йому, бути Його. Ми, звичайно, відчуваємо свою віддаленість від Бога і не завжди її усвідомлюємо. І це — справжня причина всіх наших страждань і мук на землі. Дуже добре усвідомлювали цю нашу віддаленість від Бога пророки Старого Завіту. Вони закликали Вибраний Народ — коли люди відходили від служіння Єдиному Богу і звертали на дорогу язичництва або коли їхні вчинки суперечили закону милосердя і справедливості стосовно ближніх — покаятись і чинити покуту, щоб отримати можливість наблизитися до Бога. Бути близько Бога — це, звичайно, бути слухняним Його слову. Проте людському серцю цього насправді замало. Пророки Старого Завіту завдяки своїм вчинкам і послуху Божому слову безперечно були найближчими до Бога з-посеред своїх сучасників. Вони не раз могли розмовляти з Господом, бачити Його в об’явленнях. І логічно народжується питання, чому Господь Ісус говорить своїм слухачам, учням ці слова: «Ваші очі та ваші вуха блаженні, бо … багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули?»
Справді, слухачі та учні Ісуса Христа бачать Того, прихід Котрого їм обіцяв Найвищий: вони бачать заповіданого Месію, якій прийшов у тілі, Бога, який став людиною. Слово Боже не стає Тілом лише для того, щоб ми могли Його побачити і Його доторкнутися. Він приходить, щоб перемінити, обожнити всю людську природу: тобто піднести людину до гідності Божої дитини. Таємницею Втілення і Відкуплення Божий Син здобуває для нас освячуючу благодать, яка омиває душу від бруду гріха і чинить її учасницею Божого життя, Любові Пресвятої Трійці. Освячуюча благодать перемінює наше серце, так що серце людини стає обожненим Божою любов’ю.
Під час хрещення ми стали новим творінням і по-новому дивимося на світ, на себе і на Бога. Божа благодать допомагає нам пізнавати Нашого Творця і Спасителя, Всемогутнього вже не відсторонено, наче зовні, але всередині себе, в нашому серці, так що ми Святим Духом можемо взивати в серці до Бога-Отця: «Авва Отче!» (див.: Рим 8, 15; Гал 4, 5-6), тобто говорити до Бога «Татусю!»…
Напевно святі батьки Пресвятої Діви Марії ще не мали освячуючої благодаті, але вони дають життя Тій і виховують Ту, яка має цю благодать ще з лона своєї мами, св. Анни. Святі Йоаким і Анна ростили, любили, няньчили, виховували Ту, яка носила в собі благодать Святого Духа, освячуючу благодать, повноту благодаті, яку пізніше здобуде для нас на хресті Її Син…
Подякуймо Господу за дар Спасіння. Подякуймо також сьогодні бабусі й дідусеві нашого Спасителя за те, що були вірними Богу і були настільки праведними, що виховали таку добру і гарну Маму нашого Спасителя. Амінь.