Вона не знала слова «відпочинок». Не їла вишуканих страв. Не користувалася пральною машиною. Слуга Божа Франческа Ланчелотті до кінця свого життя виконувала місію в Римі, довірену їй св.Архангелом Михаїлом: наближала душі до Бога. Вона мала дар читання в душах, дар розрізнення духів і дар зцілення.
На сходах будинку, в якому вона жила, збиралися черги. Зустрічі з Франческо Ланчелотті для багатьох людей були чимось містичним. «Мені приємно бути з нею, я відчуваю, що я в іншому світі, цей світ — рай», — казали її духовні діти. Тепла, терпелива, материнська: вона знала, що потребою кожної душі є Бог!
Скерування у столицю
Франческа Ланчелотті походила з Оппідо Лукано — маленького містечка на півдні Італії. Разом із чоловіком вона провадила сімейний бізнес. У 1956 році, на її 39‑й день народження, Архангел Михаїл явився їй і сказав їй перебратися до Рима.
«Ти повинна поїхати до Рима, виконати багато покут, і наблизиш багато душ до Бога», — почула вона від Архангела, паломництво якого на гору Ґарґано було її щорічною традицією.
У 43 роки вона перебралася до Рима з чоловіком і двома дітьми. Залишити своє попереднє життя і вирушити на незвіданий шлях — це для неї було школою довіри до Бога і цілковитого підкорення Його волі. Франческа оселилася в самому центрі міста, біля Колізею, де понад 40 років виконувала доручену їй Богом місію серед людей хворих і далеких від віри. Своїми молитвами та жертвами вона випрошувала для них навернення та зцілення тіла й душі.
Сестра кожному
«Головна мета її місії — жертвувати собою заради спасіння душ», — пише Паоло Ріцці, постулатор процесу канонізації Франческо Ланчелотті, у біографії «Un soffio di fede tra cielo e terra». «Люди, які приходили до неї, зустрічалися з небувалим смиренням, вірою, любов’ю: метою апостольства Франчески було спрямувати інших до Бога. Метою її зустрічей з людьми був лише Бог».
Вона вважала себе «сестрою всякого створіння» — в дусі св.Франциска, який був їй дуже близький. Франческа завжди була життєрадісною, беззастережно вірила в доброту і милосердя Бога. Мала дар прищеплення людським серцям довіри до Божого Провидіння. «Їй вдається для кожного знайти правильну підказку, як повернутися на християнський шлях. Її слова, натхнені любов’ю до Христа, дарували надію і сердечний мир», – пише постулатор.
Франческа Ланчелотті супроводжує багатьох молодих людей на шляху розпізнавання свого покликання — також і тим, хто розпізнає священицький шлях.
Порожня молитва — це тільки слова
Перше запитання, яке вона ставила людям, що приходили до неї додому, ще перш ніж зайнятися їхніми проблемами, стосувалося того, скільки часу вони щодня присвячують молитві — в яку сама вона була занурена постійно. Розарій вона молилася кілька разів на день, мала екстази. Франческа часто казала, що одне «Радуйся, Маріє», сказане серцем, приємніше Богові, ніж багато поспішних вервиць. «Молитва — це стан її життя», — пише її біограф.
Проходячи повз храм, Франческа щоразу заходила вклонитися Пресвятим Дарам.
«Ми повинні ходити до церкви з вірою, ми повинні насправді молитися Богу, ми мусимо жити з Богом. Ми багато разів промовляємо Символ віри, Акт покаяння, Отче наш; але ці слова повинні проникати в серце», — казала Франческа. Заохочувала людей завжди, коли проходять повз храм, ступати туди на хвилину молитви. «Якщо ми проходимо повз друга і не привітаємося з ним, яка мета цього?» — казала вона. «Все, що вам потрібно зробити, — це від усього серця помолитися, в душі сильно помолитися і сказати: ‘Боже, допоможи нам’. І Бог буде задоволений і щасливий», — пояснювала Слуга Божа.
Тим, хто не ходить до церкви з огляду на інших людей, вона радила не перейматися іншими, а «цікавитися Богом».
Наблизитись до Бога
Франческа вчила людей стосунків із Богом і сама була прикладом цього. Одна з духовних доньок згадує, що завдяки їй навчилася «покладатися лише на Бога». «Ми маємо наблизитись до Бога і молитись Йому», — так Франческа Ланчелотті любила казати людям, що приходили до неї.
«Вона спрямовує кожного до Бога, запрошуючи до особистих стосунків із Ним у молитві», – пише постулатор.
Одна з її духовних доньок сказала: «Завдяки їй я навчилася того, як сильно важливі молитва і Свята Меса». Франчески навчала своїх духовних дітей, як важливо любити Бога і жити з любові до Нього. «Вона ніколи не вагається брати на себе численні страждання людей, які звертаються до неї, і запевняє всіх у своїх молитвах», — сказав один зі свідків її життя.
Вона дуже добре знала Святе Письмо — певні уривки цитувала напам’ять. Споглядаючи Слово Боже, Франческа відчувала, що «Господь близько і живий».
«Під час зустрічі з людьми Слово Боже завжди було в центрі розмови. Вона ніколи не закінчувала зустріч, не процитувавши уривок із Біблії, який рекомендувала практикувати і розпізнавати в ньому істинне світло, що освітлює шлях», — читаємо в біографії.
Ніколи не була нетерпеливою до людей, які відвідували її дім. До неї зверталися по духовну пораду не лише миряни, а й священники, люди світу політики та невіруючі.
«Мене завжди дивувала інтенсивність її апостольства, яке передусім було спрямоване на спасіння душ і повернення до Церкви тих, хто був далеко; вона невтомно працювала в цьому напрямку», — згадує Нікола Макале, монах-францисканець.
Навіть ті, хто зустрічався з нею з цікавості, а не з духовних міркувань, виходячи з її дому, наближалися до Бога. Франческа мала дар «читати в людських душах», дар розрізняти духів, дар зцілення. Під час перебування у шпиталі св.Якова в Римі вона молилася за хворих, і вони — на превеликий подив лікарів — одужали, часто від невиліковних хвороб.
«Для багатьох людей великим відкриттям є не так зцілення, яке вони пережили, як велика святість її життя», — пише біограф.
Звичайна аскеза святої
День Франчески Ланчелотті завжди був однаковим: починався щоденною ранковою Євхаристією. У сопричасті та єдності з Богом, у постійній молитві вона виконувала свої обов’язки дружини й матері.
Франческа відмовляється від комфорту, стаючи прикладом бідності: за власним бажанням не дозволяє собі не тільки розкоші, а й банальної побутової техніки, якої вдосталь у кожному домі. Вона пере вручну — навіть у літньому віці, — бо не хоче користуватися пральною машиною; шиє і ремонтує одяг сама. В її будинку немає ні телевізора, ні опалення. «З любові до бідності» вона часто ходить на римський ринок Campo dei Fiori і збирає перезрілі фрукти й овочі, які торговці викидають.
Навіть коли вони з сім’єю перебралися на вулицю Кавур — Франческа з такою ж суворістю береться за всі домашні обов’язки. Обіди, які вона готувала для своєї родини, були дуже скромними. Вода, хліб, молоко, овочі, фрукти, чилі, домашня паста, помідори і зовсім невелика кількість м’яса — це її щоденний раціон.
«Ця неймовірна аскеза є виконанням слів св.Архангела Михаїла, який оголосив їй про необхідність ‘здійснити багато покут’, щоб виконати місію наближення людей до Бога», — пояснює Паоло Ріцці у книжці про Слугиню Божу.
Вона відмовилася від усіх задоволень і розваг. Не знала слова «відпочинок». Її «відпочинок» полягав у виконанні домашніх справ: зашиванні одягу, ремонті меблів, фарбуванні стін, митті вікон. Вона не подорожує заради розваги — тільки в паломництва. Франческа провадить життя, присвячене своїй сім’ї — та ще багатьом людям, які звертаються до неї: двері її будинку завжди відчинені, о будь-якій порі. Допомагала бідним, які зверталися до неї по допомогу.
Слова, які вона, швидше за все, колись почула від Бога і які супроводжували її в житті, звучали так: «Я завжди буду з тобою, я ніколи не покину тебе!» Так вона й жила: скромна, звичайна, проста містичка, яка випрошує добро і навернення для сотень людей; донька провінційного підприємця, яка підтримує інших добрими порадами; мати і дружина, «черв’ячок» у Божому плані.
«Мета її апостольства — скеровувати людей до Бога. Франческа розмовляє з оппіданським акцентом і має «двоє сяючих очей, які, здається, проникають у душу». Має «велику волю робити те, що подобається Богу», — пише постулатор.
14 грудня 2023 року Папа Франциск оголосив декрет про героїчність Слуги Божої Франчески Ланчелотті — сучасної італійської містички, яка померла всього 16 років тому, 2008 року, в Римі.
Переклад CREDO за: Агата Слюсарчик, Opoka
фінансово.
Щиро дякуємо!
